У Бабиному Яру представники влади і громадськості вшанували пам’ять Олени Теліги

У столиці, в Бабиному Яру, відбулося вшанування пам’яті видатної української поетеси, публіциста, літературного критика та громадської діячки Олени Теліги, яка загинула від рук німецьких окупантів 21 лютого 1942 року. 

 

Учасники акції поклали квіти до пам’ятника Олені Телізі та пам’ятного Хреста, встановленого на честь розстріляних німцями в Бабиному Яру українських націоналістів. У заході взяли участь перший заступник голови Держ­комтелерадіо Богдан Червак, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, представники центральних та місцевих органів влади, громадських організацій, учасники бойових дій на Донбасі, учні та викладачі київської спеціалізованої школи № 97 ім. Олени Теліги, курсанти Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

 

«Після лютневих арештів тут, у Бабиному Яру, було розстріляно Олену Телігу та її чоловіка Михайла Телігу, поета-закарпатця Івана Ірлявського, Івана Кошика, професора Гупала. Від рук німецьких окупантів загинули інженери Романів i Сиченко, професор Махиня, проректор Київської політехніки, учасник визвольних змагань 1917-19 років Тодозій Чередниченко, професор Лазорко, — розповідає перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак.

 

— Голову Київської облспоживспілки Бондаренка німці розстріляли разом із дружиною та дітьми. Лицарською смертю загинув провідний діяч ОУН Домазар-Діброва, який на стіні камери Лукянівської в’язниці кров’ю написав: «Спливаю кров’ю, але не зраджу тайни друзів». Жертвами німецького терору стали близько півтисячі членів «Буковинського Куреня». У Яру знищено архімандрита Вишнякова та протоієрея Павла. Вважається, що загалом у Бабиному Яру розстріляно 621 особу — членів ОУН».

 

Після панахиди за загиб­лими учасниками українського визвольного руху і короткого мітингу учні київської спеціалізованої школи №97 читали вірші Олени Теліги. Акція завершилася виконанням Гімну України.

 

Нагадаємо, Олена Теліга — поетеса, силу слова якої порівнюють із поезією Лесі Українки, народилась у 1906 році в Підмосков’ї в родині професора, майбутнього міністра УНР Івана Шовгеніва.

 

Тривалий час жила в еміграції в Європі, але свій життєвий ви­бір зробила на користь України, присвятивши розбудові її незалежності свій талант і все своє недовге життя.

 

У жовтні 1941 року в надії на національне визволення й відро­дження самостійної України Олена Теліга прибуває похідною групою ОУН до окупованого німцями Києва. 

 

У Києві Теліга очолює Спілку українських письменників, редагує літературно-мистецький журнал «Літаври», організовує пункт харчування для киян, які залишилися в окупації й потерпали від голоду.

 

Навіть під загрозою арешту і смерті Олена Теліга не залишає Київ і боротьбу за Україну. На тридцять п’ятому році життя Олену Телігу разом із чоловіком Михайлом Телігою та іншими членами ОУН розстрiляли німцi в Бабиному Яру.