Якщо заміна газового лічильника перетворила вас на хронічного боржника: хто винен і що робити

Проблеми Людмили Яківни пов’язані з успадкованим батьківським будинком, що розташований у селищі Ланна Карлівського району. Річ у тому, що в будинку зареєстровані аж п’ятеро осіб: її колишній чоловік Віктор Попов, дві доньки Тетяна та Лариса та двоє синів — Олександр і Володимир, але фактично там ніхто не проживає, що засвідчує й довідка, видана виконкомом Ланнівської селищної ради.

 

За словами пенсіонерки, до 2002 року в будинку проживав сам Віктор Федорович. Коли була потреба у проживанні в будинку, за послуги з електро- та газопостачання постійно сплачували. При цьому природний газ увесь час використовували тільки для приготування їжі на газовій плиті, тож споживання його було незначним. 

 

— Зазвичай я буваю в батьківській садибі тоді, коли треба зібрати врожай фруктів у саду, — розповідає пенсіонерка. — Перебуваючи в селі, звісно, могла щось нашвидкуруч приготувати собі на газовій плиті і таким чином використати за сезон якийсь кубометр чи два природного газу. Можливо, так було б і цьогоріч, якби, встаючи одного разу з велосипеда, не впала й не зламала тазостегнового суглоба. Лікарі пророкували, що навряд чи ходитиму. Та, як бачите, пересуваюся з допомогою милиць. Люди не покинули мене саму в біді: сусіди, колишні співробітники не лише навідуються, а й допомагають. Оскільки ж від вересня минулого року природний газ в успадкованій батьківській оселі ніхто не використовував, відповідно, я з місяця в місяць передавала місцевій газовій службі одні й ті самі показники. При цьому заяви про те, що в успадкованому мною будинку ніхто не мешкає, а отже, послугами з електро- та газопостачання ніхто користуватися не буде, подала як до районної філії обленерго, так і до місцевої газової служби, попросивши при цьому будь-яку кореспонденцію пересилати на мою карлівську адресу.

 

Людмила Попова — законослухняна громадянка. Тож коли їй зателефонували з місцевої газової служби й повідомили, що потрібно зняти газовий лічильник на повірку, Людмила Яківна не запідо­зрила нічого лихого. У присутності жінки «газовики» демонтували її лічильник і натомість встановили свій. Тепер у позовній заяві ПАТ «Полтавагаз» про стягнення вартості за необлікований обсяг природного газу зазначається, що прилад обліку природного газу в успадкованому помешканні Людмили Попової було демонтовано у зв’язку із сумнівами щодо його відповідності метрологічним характеристикам. 

 

— Як констатується у витязі з протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок обсягів спожитого природного газу, на яке, згідно з вимогами законодавства, мала бути запрошена і я (хоч повідомлення надійшло на адресу за місцезнаходженням успадкованого мною будинку вже після того, як відбулася згадана комісія), працівники ПАТ «Полтавагаз» 11 січня нинішнього року провели експертизу мого газового лічильника, в результаті якої він визнаний державним повірником таким, що не відповідає вимогам ДСТУ 3396-96 та Р50-071-98, тобто працює в позаштатному режимі, внаслідок чого споживання блакитного палива обліковується некоректно. У позовній заяві ПАТ «Полтавагаз» зазначається також, що я нібито була повідомлена про час та місце проведення експертизи газового лічильника, оскільки закон вимагає проводити її у присутності споживача, проте не з’явилася, — насправді ж про це мене ніхто не повідомляв. Тобто експертизу провели за зачиненими дверима й у результаті сфабрикували порушення, — вважає пенсіонерка. — У кожній заяві до місцевої газової служби вказую свою карлівську адресу й номер телефону, а «газовики» роблять вигляд, ніби я пропала безвісти й зі мною немає ніякого зв’язку. До речі, коли їм потрібно було демонтувати лічильник, вони мене одразу знайшли. Ось висновок місцевої газової служби перед зняттям лічильника про те, що за його показниками маю переплату за послугу з газопостачання — 27 гривень 35 копійок. Тобто була переплата — і раптом виріс отакий борг: 3 тисячі 303 гривні!

 

У чому ж провина Людмили Попової? Самі ж «газовики» стверджують, що несанкціонованого втручання ні в газорозподільні мережі, ні в роботу приладу обліку природного газу в успадкованій садибі головної героїні нашого матеріалу не було, пломба не пошкоджена. Виявляється, відповідно до приписів до Кодексу газорозподільних мереж, порушення, що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного приладу обліку спожитого природного газу, кваліфікуються як такі, що сталися «не з вини споживача», але внаслідок яких здійснюється перерахунок спожитого голубого палива.

Але ж, зауважите ви, споживання природного газу в успадкованій оселі Людмили Попової було незначним. То звідки ж після перерахунку взялася отака сума — 

3 тисячі 303 гривні (до того ж ПАТ «Полтавагаз» просить у позовній заяві стягнути з пенсіонерки на користь публічного акціонерного товариства й судові витрати в розмірі 1 тисячі 762 гривнень)? Намагаючись це з’ясувати, звернулася до виконувача обов’язків керуючого Карлівським районом газопостачання ПАТ «Полтавагаз» (до речі, саме його підпис стоїть під позовною заявою) Юрія Сидорчука. 

 

— Без вашого офіційного звернення не можу нічого коментувати, — заявив він. — Можете звернутися по інформацію, що вас цікавить, із запитом. Ми його розглянемо й надамо відповідь у строки, передбачені законодавством. Без цієї процедури нічим не можу вам допомогти. Тим паче що наша структура не є юридичною особою.

 

Мої колеги добре знають, що запит — такий собі узаконений спосіб «відмазок», затягування журналістських виступів або й узагалі уникнення відповідей. Утiм у неофіційній розмові Юрій Олександрович усе ж пояснив, що, згідно з тим-таки Кодексом газорозподільних мереж, у разі виявлення оператором пошкодження лічильника природного газу або його позаштатного режиму роботи, визначення обсягу спожитого голубого палива здійснюється за період від дня останнього контрольного огляду вузла обліку або його перевірки до дня виявлення порушення (але не більше ніж за шість місяців), а перерахунок здійснюється за встановленою нормою споживання на кожного із зареєстрованих у помешканні. Оскільки в успадкованій батьківській оселі Людмили Попової, як вам уже відомо, зареєстровано 5 осіб, на всіх їх і здійснено нарахування. Того ж факту, що ніхто з них там не мешкає, узагалі не взято до уваги.

 

Заступник начальника відділу Карлівського бюро правової допомоги Дмитро Плахотничий, до якого звернулася по правову допомогу Людмила Попова, зазначив, що, аналізуючи судову практику, він дійшов висновку, що аналогічних проваджень досі не було. 

 

— Це нова категорія проваджень, деякі з них уже розглядаються в суді, — поінформував юрист. — Із громадянки, котра звернулася до вашої редакції, ПАТ «Полтавагаз» хоче стягнути в судовому порядку понад 3 тисячі гривень, а є й значно вищі суми. Так, працівники газового господарства, проводячи повірки приладів обліку природного газу, встановлюють факти порушень їхньої роботи та некоректного обліку, а оскільки споживачі не в змозі як довести свою правоту, так і сплатити захмарні суми, звертаються з відповідними позовними заявами до суду, посилаючись на Кодекс газорозподільних мереж, Закони України «Про ринок природного газу» та «Про метрологію і метрологічну діяльність». Не бачу сенсу в зустрічному позові — гадаю, Людмилі Поповій потрібно дочекатися рішення суду первинної інстанції. Якщо ж для неї воно буде негативним, тоді неминуче звертатимемося до апеляційного суду. На мою думку, дії «газовиків» неправомірні. Адже, навіть якщо газовий лічильник і справді працював у позаштатному режимі, виникає запитання щодо того, чому перерахування спожитого природного газу здійснили з огляду на кількість зареєстрованих у помешканні осіб, котрі насправді там не мешкають. Тобто в цій ситуації потрібно було ретельніше розібратися. 

 

— Якось, маючи принципову розмову з попереднім керуючим нашим районом газопостачання, я прямо порадила йому залишити крісло, звільнивши його для того, хто з розумінням ставитиметься до людей, — пригадує Людмила Яківна. — Звісно, то була наївна порада. Бо, попри те, що приходять нові керівники, насправді нічого не змінюється. Більше того, монополіст, як бачите, знайшов нову лазівку в законодавстві й тепер через суд намагається стягнути з людей, котрі ледве зводять кінці з кінцями, просто-таки захмарні суми. Схоже, в публічному акціонерному товаристві взагалі не мають уявлення, що таке соціальна відповідальність бізнесу.