В Ізраїлі – «бунтують» проти уряду Нетаньягу, в Туреччині – партія Ердогана програє на виборах, фото
В Єрусалимі в неділю ввечері тисячі демонстрантів заповнили вулиці біля Кнесету, розпочавши 4-денні акції протесту з вимогою відставки уряду. >>
Султан Ердоган: президент Туреччини виграв вибори і керуватиме країною з необмеженими повноваженнями
26.06.2018
Прихильники Ердогана святкують перемогу.
Минулої виборчої неділі, 25 червня, в Туреччині вирішили вбити одразу двох зайців: переобрати і президента, і парламент.
Дива не сталося: вже вчора місцева влада повідомила, що на виборах президента впевнено лідирує чинний очільник країни Реджеп Тайїп Ердоган, а на парламентських з найкращим результатом фінішувала очолювана ним же Партія справедливості і розвитку. Вже вночі на честь цієї перемоги у небі турецької столиці гриміли салюти.
«Ані вільні, ані чесні»
У понеділок вранці голова Вищої виборчої комісії Туреччини Саді Ґювен оголосив, що Ердоган обійшов свого найближчого суперника з «абсолютною більшістю голосів». За його словами, вже пораховані 97,7% голосів виборців. А те, що залишилося підрахувати, суттєво на результат виборів не вплине.
Раніше турецькі ЗМІ повідомляли, що чинний президент Ердоган набирає 53% голосів, а отже, є переможцем вже за підсумками першого туру виборів. Його головний опонент, лідер опозиційної Республіканської народної партії Мухаррем Індже отримує 31% голосів.
Партія справедливості і розвитку, лідером якої є Ердоган, за результатами підрахунку 97% бюлетенів здобуває 42,5% голосів. Разом із союзною їй Партією націоналістичного руху вони впевнено здобувають більшість у новому парламенті, отримавши, відповідно, 293 та 50 місць з 600.
Результат «Національного альянсу» в складі трьох партій — близько 34 відсотків. Потрапляє до парламенту і прокурдська Демократична партія народів з 11 відсотками. До слова, прохідний бар’єр у Туреччині — 10 відсотків, він є одним із найвищих у світі, зазначає «Німецька хвиля».
Голова німецько-турецької парламентської групи Бундестагу Севім Дагделен заявила агенції dpa, що вибори в Туреччині не були «ані вільними, ані чесними».
«Ердоган досягнув своєї мети — авторитарної президентської системи, через маніпуляції, що почалися задовго до дня виборів», — цитує пані Дагделен «Радіо «Свобода».
Без шансів на останній шанс
Нагадаємо, що оголошені в квітні цього року Ердоганом президентські й парламентські вибори стали певною несподіванкою і для самої Туреччини, і для світу.
Адже вони мали відбутися на 17 місяців раніше. Проте внаслідок схвалених на референдумі змін до конституції (згідно з ними, Туреччина перейшла від парламентської системи до президентської) наступний президент отримує значно ширші повноваження.
І чинному главі держави Реджепу Ердогану кортіло якнайшвидше взяти владу в свої руки вже за новими правилами (вони дозволяють президенту виконувати функції глави виконавчої влади — призначати міністрів без згоди парламенту, мати вплив на силовиків та суди).
Пан Ердоган править країною вже понад 15 років — з 2003-го, коли став прем’єр-міністром, а в 2014 році був обраний президентом. Ухвалені конституційні зміни дозволять йому залишатися при владі до 2029 року.
Щоб не допустити безпрецедентної концентрації влади в руках Реджепа Таїпа Ердогана та скочування країни в авторитаризм, опозиційні партії об’єдналися в «Національний альянс», який висунув єдиного кандидата Мухаррема Індже.
Головна обіцянка, з якою йшов на вибори Нацальянс, — скасувати конституційні зміни 2017 року, які є серйозною загрозою демократичному поступу країни. Аналітики називали ці вибори останнім шансом для Туреччини, яким вона, втім, не скористалася.
Переможець виборів Реждеп Таїп Ердоган зазначив, що настав момент, аби зосередити увагу на майбутньому країни.
«Від завтра ми почнемо працювати над обіцянками, які дали своєму народу», — зазначив він і додав, що діятиме більш рішуче проти терористичних організацій і звільнить більше території в Сирії, щоб дозволити «гостям» Туреччини (біженцям) повернутися додому.
Водночас його суперник Мухаррем Індже, який учора визнав свою поразку на виборах, закликав Ердогана покласти край «риториці розколу» та стати президентом усієї нації, а не тільки своїх виборців.
