Асоціативними шляхами — до «нової ночі»: рецензія на збірку поезій Оксани Єфіменко

05.09.2017
Асоціативними шляхами — до «нової ночі»: рецензія на збірку поезій Оксани Єфіменко

Збірка поезій харків’янки Оксани Єфіменко «На нову ніч» (К.: Смолоскип) — метафоричні й загадкові вірші з філософським підтекстом.

 

Камертоном є вдала обкладинка, що «обіцяє» таємничі інтуїції-асоціації. І тексти не підводять.

   
   Асоціативні шляхи ніби пролягають у розріджено-легкому повітрі:
    Напівсвідомо квітка пелюстку губить
    і вітер жене її на захід
    там шпиль її зловить
    і стане вона знаменом…
    Темп поезій — повільнио-тихий, проте їх не назвеш медитативними, позбавленими темпераменту. «Всередині» палахкотять неабиякі пристрасті, хай і не завжди очевидні на перший позір:
    І люди прокидаються по ночах від його кроків,
    і люди дивляться у темні дзеркала,
    і ходять мовчки по своїх кімнатах.
    Думки збивають одна одну і гинуть,
    щойно їх торкнутись.
    І люди мовчки одягаються,
    безмовно узувають черевики,
    й беруть його за руку.
    І йдуть, куди він їх веде.
 
Краєвиди, дитячі спогади, видіння, настрої, страхи —найпоширеніший матеріал для творення поетичних образів в умовно першій половині книжки.
 
Сміливо можна сказати, що поетка виразно спирається тут на традиції високого літературного модернізму.
 
На це, до речі, вказує й автор передмови до збірки, американський поет і уродженець Одеси Ілля Камінський, називаючи задля контексту чимало гучних імен: від Лорки та Цвєтаєвої — до Бродського.
 
Але в книжці є й друга половина — в ній читач відчує гарячий та небезпечний подих актуальних, сказати б, політично-екзистенційних подій. Йдеться про Майдан і війну.
 
Збірка Оксани Єфіменко є цікавим і переконливим свідченням того, що ці зрушення виразно вплинули не лише на «екстравертних», відкритих до соціальних мотивів поетів, а й на авторів, виразно схильних до герметизму, самодостатності «вежі зі слонової кістки»:
 
    Вигляни у вікно —
    там погода не бажана ніким,
    там падають свічки на землю
    і розсипають полум’я.
    І котиться воно до кожних дверей.
 
Видно: поетка і тут залишається віддана своїм непрямим метафорично-асоціативним шляхам, але здобувається на нові виміри та енергетичні рівні.
 
І це добре — трагедія війни не має знаходити в літературі лише публіцистичні, епічні чи щоденникові відгуки.
 
Уміння давати речам і поняттям свіжо-яскраві імена — одне з головних досягнень книжки «На нову ніч».
 
А ще вона є черговим виявом посилення метафізичних тенденцій у сьогоднішній молодій українській поезії. Отож Оксану Єфіменко найкраще читати не діагонально-швидко, а уважними порціями.