Душа вертає додому: у Куцівці вшанували письменника й перекладача Тодося Осьмачку
На Черкащині у селі Куцівка вшанували пам’ять відомого земляка — поета, письменника й перекладача Тодося Осьмачку — до 129-ї річниці з дня його народження. >>
Скульптор Валерій Пирогов із романтичних робіт перейшов на «Боротьбу». Війна не оминула і художників. (автора.)
До 15 березня у просторих залах «Мистецького арсеналу» проходитиме один із найвидовищнiших столичних заходів — Великий скульптурний салон. На арт-форумі понад 70 українських митців представили майже 200 робіт і шість спецпроектів. Зважаючи на те, що вже традиційну виставку в 2014-му не вдалося провести, у відвідувачів були великі очікування на скульптурні новинки на цьогорічному салоні. Однак замість «ситного обіду» «МА» обійшовся «легким перекусом», зібраним із минулорічних салонів.
Під одним дахом арт-директор заходу Соломія Савчук, уникаючи рамок концептуалізму, поєднала всі існуючі форми в скульптурі. Щоб догодити відвідувачу, який за вхід заплатить 50 гривень, на його вибір представлено і традиціоналізм, і салонність, і, звичайно ж, Contemporary Art. Гендиректор «МА» Наталя Заболотна переконана, що на виставці є багато нових робіт. За її словами, «скульптура — найскладніший вид мистецтва, важка арт-артилерія в прямому і переносному сенсі». І додала, що робить ставку винятково на сучасних художникiв, показує оригінальні образи. Однак із нею можна посперечатися. Адже якщо пригадати шість попередніх салонів, то нових облич виявиться не так багато. А якщо уважно оглянути строкату експозицію, то серед робіт пару десятків знайдеться, змайстрованих у поті чола за останні рік-два. Більшість — або виставлялися у попередні роки, або були відкладені в ящики ще з 90-х самими митцями.
Скульптурний салон має один величезний «плюс». Упродовж усієї виставки за роботами стежать їхні творці. Вони зазвичай скромні й малопомітні, мабуть, окрім Олега Пінчука. Йому єдиному вдається поєднати під білою сорочкою і сяючою усмішкою скульптора (члена Спілки художників України), впізнаваного здалеку світського персонажа і невгамовного арт-дилера власних «звіро-птахів», які нагадують дорослі іграшки або ж радянські статуетки у серванті. Та варто лише звернути увагу на чоловіка (рідше жінку) з бейджиком і запитати, що означає їхній фонтанчик, поцілунок, боротьба чи богиня, можна почути дивовижні історії, до яких ніколи б у житті ніхто, крім автора, не додумався.
Наприклад, спецпроект «З домашнього музею скульптора» Олександра Сухоліта, заради якого варто йти на салон. У просторому залі він облаштував темну печеру з ліхтарями, які освітлюють «мощі скульптур». Так автор називає биті глиняні фігури і фрагменти, які нагадують артефакти, здобуті під час археологічних розкопок. «Це «оригінали», з яких знімають бронзові «копії». Для мене вони — душі робіт», — каже Сухоліт.
Серед численних безтурботних дам і погрудь Віктор Гріза висловився на тему війни. Ще восени на Гогольфесті він почав роботу над ажурною кольчугою з 3300 міні-розп’ять Ісуса, для виготовлення яких були переплавлені артилерійська латунь і осколки снарядів, зібрані на Донбасі. Назвав її «Кольчуга праведного радника, виконана в техніці розп’яття мирних жителів».
Найпривабливішою для любителів сфотографуватися на пам’ять є вулична скульптура «Керамічна зустріч» Валерія Пирогова з Харкова. Митець розповів, що «МА» щороку його запрошує на виставку, оплачує проїзд і проживання. На жаль, із продажу робіт не вдається прожити. Кажу йому, що Кернес із Добкіним просто зобов’язані таку красу купити для міста. «Ага, вони якраз куплять, здоженуть і ще раз куплять», — жартує скульптор. На виставці представив роботи у різних напрямах і з різного матеріалу. «Мені хочеться все спробувати. Нецікаво зупинитися на одній формі та обігрувати її. У мене немає покупців у Харкові. В «МА» теж немає ліцензії на продаж. Тож живу на зарплату викладача в училищі у 1400 гривень», — ніяково зізнається митець.
На салоні одне з ключових місць мали б зайняти провідні горлівські скульптури, постійні учасники виставки Петро Антип і Микола Бірючівський із трипільською символікою. Проте їх та лауреата багатьох конкурсів Володимира Кочмара у різні кути загнав молодий киянин Антон Логов піддонами, які безідейно поскладав у вежу посеред залу. І зробив це так помпезно, що Заболотна на відкритті салону жалісно зітхнула — нема тепер у нас Петра Антипа, вперше пропустив салон, перебуває у творчій апатії, яка царює в Донецькому регіоні. А це доводить, що на салоні всього так багато, що там можна годинами нишпорити за ключовими роботами та іменами, як на справжньому велетенському ярмарку.
На Черкащині у селі Куцівка вшанували пам’ять відомого земляка — поета, письменника й перекладача Тодося Осьмачку — до 129-ї річниці з дня його народження. >>
Цивілізовані суспільства перетнули міленіум в ейфорії: з геополітичної мапи зникла зловісна абревіатура СССР, і всі сліпо вірили, що назавжди. >>
Уперше під батутою іноземної диригентки Кері-Лінн Вілсон у Львівській національній опері імені Соломії Крушельницької прозвучала опера «Украдене щастя» за твором Івана Франка. >>
У Києві 27 травня відбувся допрем’єрний показ документального фільму «10 років війни». >>
Посольство Італійської Республіки в Україні передало Міністерству культури та інформаційної політики України два цифрових піаніно, тромбон, тубу та валторну. Ці музичні інструменти будуть передані до Харківського музичного фахового коледжу ім. Б. М. Лятошинського, який постраждав від російських бом >>
Народний артист України, актор Національного театру ім. Марії Заньковецької Богдан Козак помер у Львові на 84-му році життя. >>