Раз — і всі ми жебраки!

Минув, грубо кажучи, рік від того моменту, коли українці, заплативши данину власними життями, обрали собі нову владу, близьких серцю «камікадзе» та вирішили будувати нову державу. Час минув, і ми можемо робити якісь висновки.

Мінімальна заробітна плата в Україні — 1218 гривень — якщо брати за вчорашнім курсом «чорного ринку», становить нині 35 доларів. На місяць! Це поки що більше, ніж на Кубі, і суттєво більше, ніж у Північній Кореї, але вже менше, ніж у Бангладеш, Гані і Замбії. Та суттєво менше, аніж у Гамбії, Лесото і Чаді, де «мінімалка» сягає цілих 51 долара! Якщо порівняти нас із цивілізованим світом, то середній українець заробляє нині рівно у 77 (!) разів менше, ніж його австралійський колега.

Але це ще далеко не найгірше! Бо економіка держави нині перебуває у такому безнадійному занепаді, який не дає нікому із нас жодних шансів на покращення. Або, якщо це не так і влада має якусь таємну зброю для прориву з економічного «котла», то це було би всім напрочуд цікаво почути.

«Ви ще живі?! Збільшуємо податки!»

Упродовж останніх років Україна повільно, але невпинно втрачала експортні галузі промисловості — ті самі, які приносили країні валюту. Спочатку через дорогий газ почило у бозі хімвиробництво, потім почала загинатися металургія. За рік правління «камікадзе» металургія — через об’єктивні і суб’єктивні причини — значно активізувала цей процес саморозпаду. Торік експорт гірничо-металургійної продукції скоротився на 7,6% у натуральному вигляді і на 11,3% — у грошовому. Країна втратила дохід у близько 1,5 млрд. доларів.

«Локомотивом» українського ВВП — нині гордо, як і при Януковичі, продовжують називати аграрний сектор. Це дуже сумно одразу з кількох причин. По-перше, тому, що так воно і є. По-друге, що йдеться про галузь, яка на дає високої доданої вартості — адже експортуємо ми сировину, а не готову продукцію. Збіжжя, а не літаки чи ракети, у виробництві яких зайняті десятки тисяч висококваліфікованих і, відповідно, високооплачуваних фахівців. Ну і, нарешті, український АПК також існує не у космосі.

Ось учорашня новина: міжнародна рейтингова агенція «Фітч», одна з найменш консервативних, до речі, знизила рейтинги чотирьом вітчизняним компаніям. Услід за зниженням суверенного рейтингу. Серед «постраждалих», окрім НАК «Нафтогаз України», три великі підприємства аграрної сфери: «Авангард», «Кернел» і «Укрлендфармінг».

Що ж стосується інших, менш успішних галузей економіки, то ситуація взагалі трагікомічна. Автовиробництво у нашій державі, вважайте, померло. Ось статистика: у січні 2015 року виробництво автотранспортних засобів зменшилося до відповідного періоду 2014 року ... на 89,4%! І становило ... 352 одиниці. Річ йде, на всякий випадок нагадаємо, про країну з населенням 46 мільйонів.

Відтак ВВП у 2015 році, безумовно, впаде. А от на скільки саме, — це вже питання з розряду філософських. Уряд вважає, що матимемо мінус 5%. Хоча і сам Кабмін, і експерти чудово розуміють: висновок зроблено на підставі аналізу ситуації, що існує сьогодні. Завтра ж вона, безумовно, погіршиться. А тому реальна глибина нашого падіння залежить від подальших дій влади. При цьому навіть плановане мінус п’ять до ВВП — це вже величезна втрата для усіх мешканців цієї держави: зменшення зарплат, пенсій, соціальних виплат, зростання цін і т.д. А якщо мінус буде стояти перед більшою цифрою, то і проблеми загострюватимуться відповідно.

Оптимістичний погляд: завтра буде ще гірше!!!

І уряд, як ми бачимо, працює. Старанно латаючи «дірку» державного бюджету: скорочує видатки, запроваджує нові мита, податки, збори, платежі. Тим самим ретельно перетягуючи ковдру із однієї частини хворого на іншу. І абсолютно не думаючи, яку ситуацію він спровокує в економіці завтра.

А ситуація буде приблизно такою: через запровадження нових податків і зборів, на які накладуться ще й монетарні обмеження, економіка України упаде на нову глибину. Відтак надходжень буде ще менше, а дефіцит бюджету ще більшим. Виходячи із власної логіки, у 2016 році Кабмін запровадить ще більші мита, податки і збори. Українці ще тугіше затягнуть паски, а виробництво і бізнес помруть остаточно.

Учора Кабінет Міністрів схвалив 5 і 10% збір на імпортні товари: кошти, за словами урядовців, вкрай необхідні для наповнення держкошторису. Це означає, що завезені із-за кордону товари — а продукції власного виробництва у нас не так вже й багато — подорожчають не тільки через знецінення гривні, а й «завдяки» законодавчій ініціативі нашого реформаторського уряду. У переліку — у тому числі, харчові продукти та товари, за винятком вузької категорії «життєво важливі».

Наслідки ухвалення цього закону підрахували металурги. Ті самі, які все ж потроху завозять до країни валюту. Збитки для галузі становитимуть близько мільярда гривень. Обіцяють скорочення працівників і закриття частини заводів.

Не менш радикальне нововведення — різке збільшення рентної плати за користування надрами: із 20 до 70%. На думку аналітиків, це суттєво зменшить обсяги видобування вітчизняного природного газу. Якщо торік його було видобуто близько 15 млрд. кубометрів і, відповідно до стратегії розвитку галузі, ця цифра вже за кілька років мала сягнути понад 20 мільярдів і зростати далі, то, насправді, матимемо спад. Як відомо, саме вітчизняний, а не російський газ останнім часом використовується для потреб населення, і цей фактор міг би стати стримуючим фактором для вже анонсованого кількаразового подорожчання енергоносія.

Розірвати цей смертельний ланцюжок мали би якісь усвідомлені, стратегічні дії уряду — спрямовані на розвиток, а не згортання. Причому в уряді мають бути люди, яким би цей бізнес повірив. Тобто хоча би не замішані у гучних корупційних скандалах.

Дім, де зникають гроші

Ще одна і, можливо, найбільша чорна діра сучасної України — наш Національний банк. Структура, яка, відповідно до Конституції, мала би відповідати за стабільність фінансової системи держави, перетворилася у найбільш скандальне відомство в усій державі. Саме це відомство за часів правління Валерії Гонтаревої девальвувало нашу національну валюту на понад 300%! Перетворивши гривню де-факто у сміття, а всіх нас — у жебраків.

Бо ще до пришестя цієї симпатичної дами з великими очима на відповідальну державну посаду мінімальна зарплата українця становила 110 доларів. Крихти, як за європейськими мірками, але, принаймні, серед бангладешців і навіть гамбійців ми виглядали багачами! І від австралійця з його кенгуру ми відставали «лише» у 24,5 раза.

Перелік претензій, аргументів, висновків щодо роботи голови НБУ Гонтаревої займає значно більше, ніж може помістити ця стаття. Практично кожного тижня у нас банкрутує один банк! Останній — «Стандарт», до речі, вже сьомий із початку нинішнього року. Не всі експерти погоджуються, що 52 банки у нашій державі «померли» своєю смертю — і натякають, що там була корупційна складова. Що одні фінустанови спеціально «топили», аби розчистити ринок для інших. Приводом для перевірок були звинувачення у відмиванні коштів. Проте «своїм» фінустановам такі дрібні пустощі дозволяли.

Ось перелік фінустанов, які практично не постраждали від кризи у ці непрості місяці: Міжнародний інвестиційний банк, що його пов’язують із Президентом України Петром Порошенком, — активи зросли у півтора раза. «Авант-Банк», пов’язаний з уже екс-Генпрокурором Віталієм Яремою, зумів вирватися у лідери ринку. «Банк Авангард» — зростання активів на 18% — належить групі ICU, одним з акціонерів якої свого часу була ... сама нинішня голова НБУ Валерія Гонтарева.

Звичайно, менеджмент успішних банків можна привітати з ефективною роботою. Але небувала кількість банків-банкрутів — у 2,6 раза більша, ніж торік — вдарила по стабільності банківської системи не менше, ніж російські «Гради» по сходу держави. Українці — з більшими або меншими втратами для себе — вивели гроші з фінансової системи та знову, як і в 90-ті, тримають їх у панчосі. Повернути їх назад буде непросто: з одного боку, навіть надвисокі депозитні відсотки не врятують вклади від інфляції, з іншого — ніхто не дасть гарантію, що завтра до твого банку не запровадять тимчасову адміністрацію. Відтак гроші населення, які би мали працювати на економіку, пріють під подушкою. Це антизаслуга Нацбанку — номер один.

Серед звинувачень у корупції на адресу Гонтаревої — її дивна неуважність до численних напівлегальних точок із продажу валюти, які працюють без урахування численних надуманих обмежень НБУ. Наприклад, про продаж валюти на суму не більше, ніж 3 тисячі гривень в день. Тобто менше, ніж сто доларів. За деякою інформацією, виручка від цих пунктів становить 150 мільйонів гривень щодня. Аукціони з продажу валюти, які проводив Нацбанк, проводилися напрочуд лояльно до обраних банків. Таким чином, з молотка «своїм» фінустановам пішло 700 мільйонів доларів. І на перепродажі цієї валюти звичайним, не обраним, банкам наварили 400 мільйонів гривень. Або ж 1,2 мільярда гривень — якщо продавати їх на «чорному ринку». До речі, і сам «чорний ринок» — це дітище валютної політики Валерії Гонтаревої, яка запровадила у державі кілька курсів валют. Цвіло буйним квітом і рефінансування комерційних банків: те саме, що у нашій державі завжди пов’язувалося з «відкатом».

Сама реакція Гонтаревої на свою провальну роботу напрочуд цинічна: у виступах залізобетонна позиція і незрозуміла незламність. Натомість вона не соромиться користуватися дорогими автомобілями, жити в елітній нерухомості, а її сім’я хизується своїм дорогим відпочинком за кордоном. На який треба витрачати таку дорогу валюту.

Звинувачували очільницю НБУ також у банальному непрофесіоналізмі, але відставку для неї не вдалося організувати досі. Мабуть, тому, що не всім у нашій державі заважає руйнівна політика Валерії Гонтаревої. Промінчиком надії для кожного українця є відкриття кримінальної справи проти пані Гонтаревої, про яку повідомила київська міська прокуратура. Утiм НБУ оперативно спростував цю інформацію — й інтрига, чи дадуть її у руки енергійного Генпрокурора Шокіна, залишається.