Ні хвилини без тебе

Українські гурти не прийнято називати легендарними, геніальними, великими і величними. Та після суботнього концерту «Океану Ельзи», який музиканти зіграли на честь свого 20-річчя на головному майданчику України — стадіоні «Олімпійський» — саме такі епітети «зірвали» соцмережі. Важко було стриматися, щоб не зізнатися у любові Святославу Вакарчуку та його команді. Такому статусу сприяло три рекорди: найдовший сольний концерт, який тривав три з половиною години, найбільша кількість глядачів — понад 75 тисяч людських сердець билися як одне велике (до слова, Мадонна у червні 2012-го зібрала на половину менше), і наймасштабніший парад вишиванок, що стали неоголошеним дрес-кодом. А ще армія дівчат із квітами у волоссі та в українських віночках і сотні тисяч синьо-жовтих прапорів.

Початок концерту був запланований на 20.00. Організатори попросили фанів прийти завчасно — о 18.00. Очiкуючи на «Океанів», «Олімпійський» «розігрівав» молодий гурт Fontaliza з Горлівки. Тріо старалося виступати з максимальною віддачею. Соліст гурту Павло Холошев розповів, що коли Святослав Вакарчук запропонував узяти участь у цьому концерті, він «відчув сумнів, страх і радість одночасно». І хоча донецькі хлопці на великій сцені виглядали досить органічно, їхній виступ не викликав ейфорії. Тож щоб мрія здійснилася до кінця, Павло звернувся з проханням: «Ми хотіли б почути, як «Олімпійський» шумить. Поплескайте нам».

Fontaliza відіграла свою частину, а Вакарчука все не було. У фан-зонах перешіптувалися, що він вирішив побити рекорд Мадонни, яка запізнилася на концерт більше ніж на три години. Музиканти вийшли на сцену о 21.35. І все через те, що Вакарчук потрапив у корок, який створився на під’їзді до НСК через його ж концерт. «Я стояв у великому корку, тому запізнився, бо неможливо було проїхати сюди. І сьогодні це мене тішить — зізнався Святослав і додав. — Я дуже радий, що така велика увага преси, слухачів і глядачів до нашої музики. Взагалі, що українська музика користується сьогодні такою підтримкою».

Усього Вакарчук виконав 35 пісень. Розпочав концерт із композиції «Вставай». Поки три фан-зони гуділи, світили ліхтариками і тупотіли ногами від щастя, у секторі навпроти сцени фанати виклали плакатами синьо-жовтий прапор, по якому червоним «написали» «Океан Ельзи». Флеш-моб належить авторству московського фан-клубу «Океанів», який називає себе «Невидима сім’я». 16 років тому його організувала Саша Шмель. І відтоді жоден концерт не проходить без її «репліки».

Вакарчук упевнений, що його концерти у непрості часи для України обов’язково потрібні. «Дехто каже, що зараз не час для святкувань та розваг, — почав фронтмен після третьої пісні. — Але концерт ОЕ — це не розваги, це — об’єднання». Після цього він заспівав «На лінії вогню» і присвятив її героям, які загинули за Україну. Люди, не стримуючи сліз, стискали руки в кулаки і скандували: «Герої не вмирають!»

«Бачу багато українських прапорів. Ви ж не просто так їх принесли», — зауважив Вакарчук перед піснею «Стіна». Під час виконання «Твої зелені очі» організатори підготували нехитрий сюрприз, випустивши на стадіон гігантські зелені кульки. Вакарчук побажав, щоб постріли від кульок були єдиними у нашому житті, таким чином підвів публіку до пісні «Стріляй!»

За 20 років існування гурту, його склад часто мінявся. Та шанувальники «Океанів» незрадливо люблять засновників. Спеціально для київського концерту на одній сцені зібрався золотий склад ОЕ — теперішній галерист Павло Гудімов, парижанин Юрій Хусточка і засновник проекту «Pianoбой» Дмитро Шуров. Разом вони відіграли півгодини. «Якби не ці люди, я б зараз не стояв на цій сцені», — сказав Вакарчук і представив кожного музиканта по імені і по батькові. На окремі обійми і подяку від Славка заслужив барабанщик Денис Глінін, який, за словами соліста, терпить його всі ці роки. Також Святослав відзначив, що блок зi старим складом пройшов так, наче 20 років тому, коли вони починали: «Відключився бас, мені забули покласти бубон...». У Харкові Вакарчук провів експеримент із переможцем «Голосу країни» Ігорем Грохоцьким, у якого він був тренером. Сюрприз повторили і в Києві. Разом вони виконали пісню «Він чекає на неї», яку Вакарчук написав 23 роки тому і подарував Олександру Пономарьову.

Несподіванкою була поява музикантів у футболках київського «Динамо». Виконавши кілька пісень, Вакарчук роздягнувся і кинув свою — фанатам. Кокетуючи з шанувальниками, Святослав запитав, чи їм не нудно і сказав, що готовий грати до ранку. Врешті Вакарчук, утретє переодягнувшись у чорну сорочку з білим узором, вишитим хрестиком, о першій ночі завершив концерт піснею «Відпусти». І на прощання сказав, що йде тільки «на ледь-ледь», пообіцяв скоро повернутися.

Через концерт метрополітен продовжив роботу на дві години. Та добиратися додому кільком десяткам тисяч фанатів одночасно виявилося вкрай важко. Упродовж ночі таксі нереально було викликати. У цілодобових супермаркетах вишикувалися довжелезні черги, всі навколишні кафе були переповнені. Люди чекали на перше метро, і частина з них потрапила додому лише о сьомій ранку. Святослав Вакарчук у найкоротшу ніч року ні на хвилину не відпускав. Та, мабуть, так і було задумано на небі. Адже за 20 років, упродовж яких шанувальники займалися своїм життям, боролися, не здавалися без бою і плакали під «Океанів», кожному з присутніх на концерті було що згадати і за що, п’ючи ніч до ранку, подякувати ОЕ і Богу...