Фільми восьмого «Київського тижня критики» — про країну, яка не здається
Міжнародний фестиваль «Київський тиждень критики» — восьмий — традиційно у столиці відбувся в кінотеатрі «Жовтень». >>
«Ренесанс: епоха геніїв» картини розміром від підлоги до стіни. (надане прес–службою галереї.)
В Україні ще не ввійшло в традицію відкривати галереї за містом. Якщо зірки на небі так складаються, що куратор і меценат одного прекрасного дня зустрічаються і знаходять спільну мову, то найперше розглядається варіант із приміщенням у центрі міста або ж поближче до серця культурного середовища. Побутує думка, що українці не привчені до мистецтва, їх не так просто заманити на виставку. Поки що єдиному PinchukArtCentre вдається тримати планку популярності. Якщо немає снігу з дощем, і в центрі Києва не стріляють над головами, то в PinchukArtCentre завше стоять у черзі пару десятків любителів сontemporaryart. Але щоб докласти максимум зусиль для того, аби побачити Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, Сандро Боттічеллі, Тіціана чи Караваждо не в оригіналі, а відцифрованих на екранах — це вже нонсенс. І тільки божевільні люди, мабуть, такі ж, як і свого часу були генії Ренесансу, можуть поставити на кон тисячі гривень і відкрити на околиці міста в торговельному центрі розкішну галерею, розраховану винятково на мультимедійні виставки.
Висоцький мав рацію, коли співав «настоящих буйных мало». І все–таки вони є. Менеджер проекту Юлія Ванченко, режисер Таїсія Пода та мистецтвознавець Єлизавета Бєльська ризикнули. У новенькому торговому центрі ART MALL, який тільки три місяці як відкрився, посеред магазинів із брендовим одягом, лижного клубу і дитячого містечка дівчата віддали 1400 квадратних метрів сучасного виставкового простору галереї A–Gallery. Для порівняння, PinchukArtCentre займає шість поверхів будівлі загальною площею 3000 квадратних метрів. І то б нічого не було дивного, якби ART MALL зі своїми амбіціями розташувався десь поруч із метро. Адже все правильно, якщо зважати на маркетинговий хід мислення — приїхав на шопінг, і заодно зайшов глянути на Да Вінчі. Або ж навпаки. Але це було б надто просто. Слід зауважити, що торговельний центр побудували на перетині Столичного шосе і вулиці Заболотного, 37, де поруч немає жодного житлового будинку, лише протяги і поодинокі дерева вздовж траси. Від станцій метро «Харківська», «Теремки» і «Видубичі» туди щопівгодини їздять безкоштовні автобуси. Чи вистачить снаги відвідувачам присвятити мінімум півдня, щоб завітати в нову галерею, можна посперечатися. Та однозначно мультимедійна виставка «Ренесанс: епоха геніїв» не має нікого залишити байдужим — чи то шанувальників класики, чи далеких від високого мистецтва людей.
Річ у тім, що такого не те, що в Україні, а у світі немає. Так, оригінали робіт — понад усе. Та щоб подивитися на фрески Джотто ді Бондоне, з якого почалося не тільки Італійське Відродження, а й західноєвропейське мистецтво в цілому, «Народження Венери» Боттічеллі, фрески Сикстинської капели, створені Мікеланджело, образи Богоматері Рафаеля Санті, «Джоконду» Да Вінчі, «Медузу» із зміями, які оживають, Караваджо, пейзажі Пітера Брейгеля Старшого, «Пир Ірода» Лукаса Кранаха Старшого, гравюри Альбрехта Дюрера, треба об’їхати майже всю Європу і зайти в найкращі музеї світу. А тут — всі генії на одній виставці. Та ще й в Україні.
Завдяки цифровій проекції, створеній на основі інноваційної технології A–Sense, глядачі можуть оцінити шедеври класики на цілу стіну, вивчити кожен мазок, наче під мікроскопом. Відомо, що генії Ренесансу надавали перевагу малим розмірам. Наприклад, Мікеланджело все життя малював свою «Джоконду», перевозячи її з міста в місто. Робота геть маленька, всього 77 x 53 см. А на виставці «Ренесанс: епоха геніїв» всі картини вдвічі перевищують людський зріст.
Трішки деталей, як виглядає виставка «Ренесанс: епоха геніїв» в A–Gallery. У велетенському залі з колонами панує абсолютна темрява. Єдине джерело світла — це картини на стінах. Один за одним на десятках екранів показують найбільш знакові шедеври десяти найвідоміших майстрів епохи Відродження. Картини, які розмiщенi в музеях різних країн світу, представлені у вигляді мультимедійної постановки, яка складається з епізодів, кожен із яких присвячений творчості одного з геніїв Ренесансу.
Глядач сідає на лаву, або прогулюється від екрана до екрана, і споглядає, як потужний сервер синхронізує численнi зображення зі звуком і проектує образи на стіни галереї, які від підлоги до стелі перетворюються в єдиний великий мультимедійний екран. Масштаби проекції такі великі, що дозволяють відчути, як картини оживають, залишаючи свої рами, створюють ефект присутності. Відвідувач мимоволі стає учасником твору, відчуває поруч iз собою кожного персонажа, завдяки відеопроекції з головою занурюється в атмосферу. То на нього, наче у форматі 3D, падає яблуневий цвіт, яким на картині Ботічеллі бог західного вітру Зефір iз крилами в обіймах своєї дружини Флори–Весни засипає з правого верхнього кута мрійливу рудоволосу богиню кохання Венеру в мушлі по центрі. Або ж стає співучасником видовищно–ігрової картини «Фламандські прислів’я» нідерландського живописця і графіка Пітера Брейгеля Старшого. Глядач практично на власній шкурі переживає безглузду, аморальну або ж божевільну людську поведінку. Замість епізодів картини на стінах розігрується театр. Так, в альтанці, що є центром картини, диявол вислуховує сповідь; правіше — чернець знущається з Христа, приробляючи йому бороду; зліва від нього — жінка накидає на плечі чоловіка блакитного плаща, що означає подружню зраду.
Поки глядач вдумується у символіку і при тому не забуває насолоджуватися епохою інтелектуального і художнього розквіту XVI століття, у галереї лунає спокійна медитативна музика. А на стовпах кожну із частин виставки супроводжує пояснювальний текст про художника та його роботи. Щоб охопити і твори, і слова, слід просидіти в галереї щонайменше дві години. Тож було б доречніше замість якісної музики запустити аудіоряд з інтерпретацією, щоб глядач міг зекономити час і водночас дізнатися про секрети терміну «Відродження», що означає повернення до цінностей античного світу, та порозглядати ніжних дів епохи Ренесансу. Адже, крім галереї A–Gallery, в ART MALL є ще 200 магазинів. І навряд чи українці такі фанати мистецтва, щоб проміняти дві години шопінгу на Мікеланджело з Рафаелем у цифрі.
НА МАЙБУТНЄ
Упродовж року після виставки «Ренесанс: епоха геніїв» у галереї планують продовжувати міжнародні виставки, такі як: «Ван Гог», «Гаррі Поттер», «Стар трек», «Тутанхамон», «Зоряні війни», «Аватар», «Індіана Джонс», «Клеопатра» і т.д. Вхід — 40–60 гривень.Виставка працює щодня з 10.00 до 22.00.
Міжнародний фестиваль «Київський тиждень критики» — восьмий — традиційно у столиці відбувся в кінотеатрі «Жовтень». >>
У Києві до 3 листопада проходить 9-денний легендарний Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість», історія якого почалася в 1970 році. >>
Фентезійних творів нині з’являється стільки, що встежити за всіма майже нереально. >>
В Україні 29 жовтня - день пам'яті Павла Глазового, улюбленого багатьма поколіннями відомого українського поета-гумориста і сатирика, лауреата премії імені Остапа Вишні, першого лауреата премії імені Петра Сагайдачного (1922-2004). >>
Спеціально для читачів газети «Україна молода» кореспондент видання поспілкувався з Оленою Голубєвою – продюсеркою анімації, керівником анімаційної студії "Червоний собака", виконавчою директоркою Української анімаційної Асоціації (УАнімА). >>
У Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" презентували архів української селянської культури "Великі трансформації". >>