Пригадується, коли я йшла на своє перше інтерв’ю з Олександром Пономарьовим — а було це з п’ятнадцять років тому — ретельно штудіювала всю інформацію, яка була про співака в інтернеті. Бо тодішній прес–секретар співака Лариса дала зрозуміти, що до непідготовлених журналістів він ставиться дуже критично і, почувши запитання на кшталт «А в яких фестивалях ви брали участь?», може припинити інтерв’ю, розвернутися і піти. І якщо з роками Пономарьова не став у ­цьому питанні менш вимогливим, то своїм молодим колегам я можу лише поспівчувати. Адже цей час Олександр наповнив величезною кількістю подій, проектів, інформаційними приводами як творчого, так і особистого характеру.

Цьогорічний міжнародний конкурс «Молода Галичина» у двадцять друге зібрав юних виконавців iз шістнадцяти країн, які приїхали до міста Новояворівськ Львівської області помірятися співочими талантами. Для солістки Заслуженого академічного ансамблю пісні і танцю ­Збройних сил України Маргарити Мелешко участь у пісенному фестивалі цього року стала особливою, адже саме її удостоїли гран–прі конкурсу та визнали кращою співачкою «Молодої Галичини».

У свої неповні сорок три восени письменник Андрій Кокотюха матиме виданими вже 43 книги. Жартуючи пояснює, якщо рахувати з колиски, то писав на рік по книжці. Сьогодні відомий письменник розповідає про те, як заробляє письмом, чому хоче посадити всіх членів Спілки письменників України в автобус і відправити на периферію, а також про потребу участі у конкурсах, обов’язкові монологи перед дзеркалом і десяту частину середньостатистичної зарплати — свій перший гонорар у радянський час.