На «Мельпомені Таврії» переміг театр

Українські митці щороку з нетерпінням чекають на одну з головних подій національного театрального простору — Міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії», що відбувається в Херсоні. Вже давно на цей фестиваль очікують і в різних куточках світу, бо за час свого існування «Таврійська Мельпомена» завоювала серця багатьох іноземців. Цього року фестиваль був особливий, бо проходив уп’ятнадцяте. В ювілей прийнято згадувати, як усе починалося...

Надзвичайно творча й діяльна людина, генеральний директор Херсонського академічного муздрамтеатру ім. М.Куліша, автор ідеї фестивалю, його організатор і директор Олександр Книга розповідає про своє бажання започаткувати в рідному місті театральне свято: «Завдань перед театром було кілька — «розбудити» глядачів, показати місту цікаві театральні колективи, та й самим показати, на що здатні. 15 років тому наш театр уже достатньо міцно стояв на ногах, мав свого глядача, тож ми ризикнули — занурились у фестивальну справу й досі в цьому живемо».

«Мельпомена Таврії» започатковувалась як фестиваль музичних спектаклів і певний час чітко дотримувались цієї жанрової ознаки. Згодом коло інтересів розширилось, програма формувалася з вистав, що стали помітним явищем на театрі. Тож херсонські глядачі протягом цих років мали змогу бачити багато неординарних і визначних спектаклів із різних країн. Про початок фестивалю сповіщає грандіозна карнавальна хода центральною вулицею міста.

За 10 днів фестивалю глядачі подивились 30 вистав з України, Росії, Грузії, Республіки Мордовія, Румунії, Придністров’я, Литви, Ізраїлю, Білорусі, Франції, Латвії, Башкирії, Угорщини. Різноманітні театральні школи, художні стилі й уподобання, звернення до драматургії, та переважала у виставах музична складова. Тож «Мельпомена Таврії» все ж намагається не відходити від первісного задуму.

Найбільшу кількість вистав, звісно, представив господар — Херсонський театр ім. М. Куліша. Відкривала програму масштабна постановка — містерія «Енеїда» І.Котляревського у постановці відомого українського режисера Сергія Павлюка. На сцені розгорнулось величне дійство, оздоблене колоритом української пісні, танцю, національних характерів, костюмів, присмачене дотепним гумором, що перекидає місток із давніх часів до сучасності. Захоплює пластична партитура вистави, живий спів, розповідь ведеться від імені козака Мамая, який наче літописець розповідає про подорожі та пригоди «парубка моторного». Не менш потужними були й насичена білоруською поетикою фольк–рок–опера «Одвічна пісня» Янки Купали Мінського театру білоруської драматургії; майстерністю модерного танцю — пластична вистава «Криваве весілля» Лорки Литовського державного музичного театру з Клайпеди; трагізмом долі та силою почуттів великого італійця да Вінчі — мюзикл «Леонардо» Миколаївського українського театру драми та музичної комедії.

Прикладом класичного мюзикла з вишуканою режисурою, прекрасним акторським виконанням стала вистава «Біндюжник і Король» Ісаака Бабеля Орловського театру «Вільний простір». Ще один мюзикл Театру ім. Йокая з угорського Бекешчаба — «Граф Монте Крісто» Олександра Дюма, що має значний культурний резонанс у Європі, вразив херсонців надсучасною сценографією з використанням голографічних зображень, лазерними світловими ефектами, новітніми технологіями і, звичайно ж, досконалим вокальним виконанням чудової музики Шамора Гьоргі.

Просто неба зіграли свої вистави Львівський духовний театр «Воскресіння» та Київська Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв». Вишуканий чеховський сюжет «Вишневого саду» львів’яни зіграли на ходулях, підсвічені переливами живого вогню. Вражав контраст високих фігур акторів у білих костюмах і правдивість живих стихій — води, землі, вогню, білогривих гілок квітучої вишні. І глядачів просто–таки охопила туга за проданим вишневим садом. А музично–драматична фантазія «Задунаєць за порогом» iз музикою Семена Гулака–Артемовського була максимально наближена до природних умов, бо гралася на набережній і красень Дніпро був повноправною дійовою особою вистави.

Національний театр ім. Івана Франка представив моновиставу «Стара жінка висиджує» Ружевича. Народна артистка України Лариса Кадирова створила образ Матері, яка стає символом відповідальності за долю Планети людей. Розповідь старого фотографа з одеським колоритом прозвучала ще в одній моновиставі «Ви мене усміхнули...» Бірштейна Театру Одеського розливу «Ланжерон». А латвійська актриса Кристіна Клєтнієце у «Гранатовому браслеті» Купріна проникливо розповіла про кохання таємного незнайомця пана Желткова.

Героям «Макбета» Шекспіра Вітебського Національного театру ім. Якуба Коласа також довелось існувати у природних умовах. Виставу грали вночі на території бази зеленого туризму «Чумацька криниця», що під Херсоном. Вітер, місяць і зорі, пісок і вода були у спільниках кривавого подружжя Макбетів. Тріпотіла у повітрі величезна легка завіса, у хвилях якої ховалися відьми–віщунки, з темряви виринали вбивці, у проблисках світла зловісними виглядали довгі червоні рукавички леді Макбет. Надзвичайним видався момент, коли прозвучало пророцтво про Бірнамський ліс і промінь прожектора вихопив гілля справжніх дерев, що росли позаду побудованої сцени. Це було злиттям сил мистецтва і природи.

Зазвичай «Мельпомена Таврії» — фестиваль конкурсний. Та на ювілейному, п’ятнадцятому, вирішили не визначати, хто кращий, а просто зробили театральне свято для Херсона. Тож у цьому творчому змаганні під прапором Мельпомени Таврійської переміг Театр!

Алла ПІДЛУЖНА