9 березня Україна відзначила 199–ту річницю з дня народження Тараса Шевченка.

Із боку влади цьогорічний рівень поваги до національного генія обмежився покладанням квітів до пам’ятника Кобзарю в центрі Києва. Президент Віктор Янукович, який за три дні до дати обурювався темпами підготовки до 200–річного ювілею великого поета, на покладання квітів 9 березня не прийшов. Замінив його Микола Азаров iз почтом урядовців та столичних владців. Цікаво, що на офіційному сайті Президента України немає жодного повідомлення про участь Віктора Януковича в якихось заходах, приурочених до дня народження Шевченка. Це вперше за всю історію незалежності Президент країни не взяв участь у вшануваннi Шевченка 9 березня.

У неділю в Національній опері відбулася світова прем’єра музичного твору «Страсті за Тарасом», де в єдине ціле об’єдналися симфонічна музика, академічна капела та сучасний балет. Ініціатором такої мультижанрової пошани пам’яті Шевченка став Благодійний фонд «Велика родина». А до реалізації цієї ідеї долучилися провідні українські митці та колективи. Автор лібрето та режисер–постановник — Василь Вовкун, автор музики — Євген Станкович. «Страсті за Тарасом» прозвучали у виконанні Національної заслуженої академічної капели України «Думка» (художній керівник та головний диригент — народний артист України Євген Савчук) та Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру під управлінням народного артиста України Володимира Сіренка. У виставі також взяли участь артисти балету Art–group J.A.M. (балетмейстер — Вікторія Мартинова). Читець — заслужений артист України Євген Нищук (у якого, до речі, з Кобзарем уже давно склалися добрі особисто творчі стосунки — саме Нищук виконує роль молодого Тараса Шевченка у відомій черкаській постановці Сергія Проскурні, завершення якої планується наступного року).

П’ять пам’ятників і меморіальну дошку провідникам ОУН–УПА на Львівщині, Прикарпатті та Рівненщині пошкодили невідомі вандали наприкінці минулого тижня.

Краса — страшна сила. А щоб було ще «страшніше красивіше» — треба радувати публіку несподіванками. Так, своєрідною «родзинкою» нинішнього Ukrainian Fashion Week став показ Анастасії Іванової у співпраці з брендом Nai Lu–na, проведений на льодовій арені столичного ТРЦ «Дрім таун». 35 виходів модельні дівчата відпрацювали на ковзанах. Анастасія Іванова «зазіхнула» на реноме Олексія Залевського — саме цей кутюр’є звикле епатує гостей Тижнів моди, і щораз йому це вдається все важче. Цього сезону Олексій вивів на подіум моделей у дивовижних капелюшках–шоломах, виготовлених із картону, і пройшли вони крізь ряди картонних ящиків та обгорткового паперу. Колекція була присвячена австрійському художнику Густаву Клімту, як зізнався сам Залевський.

Дані про неправомірність дій керівників Національної спілки письменників України (НСПУ) занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще 20 лютого. Цьому передували два класичні нічні «рейдерські» штурми ялтинського Будинку творчості письменників ім. Чехова — підприємства, простіше кажучи, готельного комплексу, що належить НСПУ.

Легковик «Фольксваген Пасат» і «швидка» зіткнулись минулої суботи на перетині феодосійських вулиць Чкалова і Сімферопольське шосе. Хто є винуватцем жахливої пригоди, внаслідок якої загинула 26–річна фельдшер, а лікар помер наступного дня (ще четверо людей травмовано. — Авт.), має встановити місцева прокуратура.

У лікарні Хургади в результаті травм, отриманих після падіння з квадроцикла, загинула молода актриса і художниця Оксана Гайвась, онука вiдомого київського архітектора Анатолія Добровольського, автора повоєнної вiдбудови Хрещатика. Як повідомила прес–служба «Форуму спасіння Києва», 5 березня дівчина отримала черепно–мозкову травму та померла через три дні, не приходячи до тями.

199–та річниця з дня наро­дження Тараса Шевченка на його батьківщині — у селі Моринцях Звенигородського району Черкащини — ознаменувалася скандалом. «Скільки живу в Моринцях, а такого ще не бачив: влада вдосвіта тихенько прибігла, поклала квіти і втекла. Така ганьба!» — обурюється «Україні молодій» один із жителів рідного кобзаревого села. Чоловік розповідає, що напередодні громаду запросили зібратися біля Тарасової хати о 9–й ранку, але коли сiльчани зійшлися, то від владців уже й сліду не залишилося: районнi та обласнi чиновники приїхали на півтори години раніше, бігом провели урочисті заходи без мешканців Моринців, сіли в автобуси і махнули геть, наче за ними хто гнався. Хоча в минулі роки святкування розтягувалося до 13–ї години. А цього року, наголошує спiврозмовник «УМ», учасникам художньої самодіяльності навіть порадили не читати вірша Шевченка «Розрита могила», бо він, буцімто, революційний і «це нині недоречно». Люди хотіли заспівати українських пісень, але мікрофонів не виявилося. Ні голови сільської ради, ні директора Будинку культури не вдалося знайти, тож усі розійшлися.