Чернігівський драмтеатр призупиняє роботу через мобілізацію акторів та працівників
Чернігівський драматичний театр закривають не невизначений час, оскільки 34 працівників викликали до ТЦК та СП. Деякі з них вже поїхали на військові навчання. >>
Усередині двотисячних років учасник Нью–йоркської групи поетів Богдан Бойчук видав в Україні книгу мемуарів «Спогади в біографії», в якій конспективно спробував подати «надзвичайно характеристичні свідчення про особливості взаємин представників діаспорної й материкової української культури». Заперечивши тодішню критику автора сих рядків, який назвав мемуари поета «помилками в біографії», мовляв, біографія помилок не має, невпокорений Богдан Бойчук зводить порахунки з власною долею вже в романному жанрі, а саме в дилогії «Мої феміністки».
Сюжетна канва першої частини цього пікантного твору подекуди нагадує перебіг подій у житті самого автора, який завжди бідкався з того, що Нью–йоркську групу поетів ігнорувало українське літературознавство.
«Шістдесятники вирвали нам ґрунт з–під ніг, — так само скаржився Бойчук у «Споминах в біографії», — і ми зависли в повітрі, без читачів і без критики». Тож нині він мало не силоміць намагається вписати себе в історію культури, розповідаючи про «особливості взаємин» вже на мовно–сексуальному фронті української історії.
Отже, уявіть собі, що людина, яка «виступає в ролі літературознавця, часом у ролі літературного критика, а часом історика літератури», вирішила написати про жінок. Героя роману «Мої феміністки» рятує те, що це його власні жінки, тобто дівчата–філологи, від яких він спочатку умліває, а потім потерпає. Тобто спершу проводить у себе в квартирі соціологічні експерименти, класифікуючи типи коханок, а згодом рятується від наслідків виробничих романів на рідному Закарпатті.
Загалом Богдан Бойчук посідає особливу нішу в сучасній літературі. Багато чого взявши з її діаспорного минулого, він намагається інсталювати позичені прийоми в українську реальність. Виходить так, якби Василя Барку періоду його роману «Душі едемітів» схрестили з «Весняними іграми у осінніх садах» Юрка Винничука. Іноді усе це звучить, немов пародія на старосвітське життя: «обводячи рукою її груди, живіт і стать, я дістав збудження — і ми таки покохалися», «жіночі задки були такі ж атрактивні, як і передше», «було вигідно вступати до мене на ніч по дорозі додому», тож не дивно, що у першій частині дилогії Бойчука київських феміністок перемагають дівчата з галицьких «добрих» родин. Хіба що механістичний стиль і сухий виклад навіть найбільш еротичних моментів все ж таки справляє враження, ніби перед вами наукова доповідь на гендерну тематику.
Що ж до лексики викладу, то роман написаний мовою «Словника чужослів» Павла Штепи із «Практичним словником синонімів української мови» Святослава Караванського вкупі, а при цьому не забуті «Уваги до сучасної української літературної мови» Олени Курило 1925 року. Враження від лексико–семантичних зв’язків таке, ніби потрапив у довоєнний Львів транзитом через емігрантську Прагу або Відень, тобто нагадує шлях українських емігрантів на Захід.
Назвою другої частини книжки — «Щоденності схибнутого поета» — Бойчук продовжує «роботу над помилками», переробляючи власну п’єсу «Регіт», написану 1963 року, на міні–роман. Утворений гібрид нагадує нотатки повоєнного галицького інтелектуала, одруженого, скажімо, з німкенею або австрійкою, яка не розуміє його творчих потуг, але допускає до тіла. Тож замість роману маємо справжню поему про «домашнього, але бездомного» поета в стилі ранніх сюрреалістів, підозріло схожу на «Джалапіту» Емми Андієвської, ще однієї учасниці Нью–йоркської групи, хоч без «Нотаток божевільного» Миколи Гоголя тут явно не обійшлося.
Чернігівський драматичний театр закривають не невизначений час, оскільки 34 працівників викликали до ТЦК та СП. Деякі з них вже поїхали на військові навчання. >>
28 травня вперше у місті прозвучить на концерті в рамках фестивальної програми твір визнаного європейцями харків’янина Сергія Борткевича «Скрипковий концерт». >>
Керівництво друкарні Vivat оприлюднило прізвища семи співробітників, вбитих російськими терористами внаслідок ракетного удару по Харкову. >>
Комунальники створили квіткові композиції за мотивами творів українських митців. Йдеться як про картини відомих художників, так і про окремі візерунки. >>
Цьогорічний Міжнародний фестиваль Київської організації Національної спілки композиторів України «Київські музичні прем’єри» проходитиме з 25 травня до 1 червня під гаслом «Україна – простір Свободи!» >>
У Харкові внаслідок російського ракетного удару по друкарні "Фактор-Друк" в Основ'янському району було знищено 50 тисяч книг. >>