Світлана Макаєва: Перевага бідності — у матеріальній незалежності

Світлана Макаєва: Перевага бідності — у матеріальній незалежності

П’ятиразові чемпіонки України з хокею на траві та багаторазові — з індорхокею. Володарі Кубка європейських чемпіонів з індорхокею 2007 року. Чемпіони Європи–2010. Уже цього року — переможці відкритого чемпіонату Росії, а під прапором національної збірної — бронзові призерки чемпіонату світу–2011 з індорхокею в Познані. Які українські спортсмени в ігрових видах показували подібні результати? Це — про хокеїсток МСК «Сумчанка».

Кожен, хто знає цю команду, переконаний: її не було б, якби не Світлана Макаєва. Тренер–викладач СДЮШОР «Динамо», головний тренер муніципального спортивного клубу «Сумчанка» та національної збірної України з індорхокею. Жінка, яка разом зі своїми вихованками створює реальний позитивний образ міста Суми та всієї країни. Нещодавно заслужений тренер України отримала почесну відзнаку «За заслуги перед містом» I ступеня. Хоча найбільша нагорода для пані Світлани — коли достойно оцінюють її дівчат. >>

Андрій Курков: Я повернув Київ на карту літературних міст–героїв

Андрій Курков — певно, найуспішніший письменник в Україні. Його романи, перекладені 33 мовами (на черзі 34–та, арабська), мають сумарно мільйонні наклади. На тлі нашої літератури, яка, за рідкісними винятками, лише в останнє десятиліття вибралася за межі власної держави, це серйозний успіх. Українці хотіли би приплюсувати цей успіх до свого національного его. Та Курков пише романи російською. Тому що він росіянин. І саме об цього «українського письменника, який пише російською» розбиваються дев’яті вали ідеї «русского міра» та «защіти русскоязичних граждан».

Чотирнадцять романів, але Андрій Курков не пише про себе і не повторюється. Інтелігентний, відкритий, фантазійний, працьовитий. Завтра йому, популярному пісьменникові і письменникові–популяризатору своїх україномовних колег (Курков чи не єдиний із «цеху» допомагає відомим вітчизняним літераторам знаходити видавничі контракти в Європі), виповнюється 50. >>

«Чорнобиль для мене — як жива рана»

У суботу, 26 квітня 1986 року, зранку Валентина Шевченко була на роботі. «О дев’ятій мені зателефонував Василь Дурдинець, який тоді виконував обов’язки міністра внутрішніх справ. Доповів, що сталося в Україні за добу, і наприкінці додав, що була пожежа на Чорнобильській АЕС, — згадує Валентина Семенівна. — Але її, мовляв, загасили, усе гаразд. «А як люди?» — питаю. «Та нічого, — каже, — одні гуляють весілля, інші садять городи, треті рибалять на Прип’яті...».

Аварія сталася о 1 годині 23 хвилини, але й на ранок ще ніхто до кінця не усвідомлював, що минулої ночі ера «мирного атому» закінчилася. І що життя України тепер буде розділене на «до» і «після» Чорнобильської катастрофи. Валентина Шевченко, яка очолювала тоді Президію Верховної Ради УРСР, дуже добре пам’ятає той рік, адже опинилася в епіцентрі подій — доводилося ухвалювати непрості рішення, які не завжди подобалися Москві. «Чорнобиль для мене — як жива рана. Інколи починаю аналізувати: а чи все, що від мене залежало, зробила тоді? І не знаходжу того, чого б я не зробила», — каже Валентина Семенівна і згадує події тієї весни... >>

«Ну все, бабо, я пішла ...»

Олександропіль — чимале село у Солонянському районі, яке стало відоме усій Україні після загибелі В’ячеслава Чорновола. Бо вантажівка, що зіштовхнулася з легковиком лідера Народного руху України, була саме звідси. І ось Олександропіль знову привернув до себе увагу. І знову трагічними подіями, яким дотепер ніхто не знаходить чіткого пояснення. >>

ООНівські вердикти, сповідь Горбачова і «Сталкер»

На відстані 25 років ми про Чорнобиль знаємо неначе багато, але конкретного — мало. Почерпнути інформацію пропонуємо з телеефіру. Найцікавіші про катастрофу та її наслідки, за вибіркою «УМ», такі проекти. >>

Свобода Великодня

«До церкви ходжу, молюся, от лише у Воскресіння не можу повірити», — такі слова можна почути від багатьох християн. Утім саме на вірі у Воскресіння заснована християнська релігія, що поширилася на всіх континентах Землі. Християни різних народів відзначають своє найголовніше свято по–різному. Українці, як відомо, печуть паски і фарбують крашанки. І пов’язують Пасху з весняним відродженням довкілля — саме розпускаються перші листочки і квіти, повертаються з вирію птахи. Природа вивільняється від зимової скутості. Ці зовнішні ознаки святкування Пасхи поєднуються з її глибинним сенсом — ідеєю свободи й перемоги над гнобителем. >>

Другий прихід «фартового»

Останні вісім місяців головна команда країни була схожа на вершника без голови. Після скандального відходу зі штабу «синьо–жовтих» Мирона Маркевича обов’язки «головного» тимчасово поклали на молодого Юрія Калитвинцева. Команду відверто лихоманило. Одна перемога, п’ять нічиїх, дві поразки — не надто переконливий результат на шляху до домашнього Євро–2012. І результати, і невиразний ігровий стиль не грали на користь Калитвинцева перед вирішальними виборами голов­ного тренера. І ось учора після майже тригодинних суперечок на виконкомі ФФУ збірній нарешті «пришили» повноцінну голову. Наставником національної команди вдруге призначили 59–річного Олега Блохіна. >>

«Хвилю» тримай!

«Гра починається з нічийного рахунку, а швидкі шайби можуть знітити будь–якого суперника», — так позавчора відповів наставник польської збірної Віктор Пиш на питання журналістів, чи зможе його команда дати бій Казахстану та Великій Британії. Схожий розвиток подій у середу ввечері призвів до відчутної поразки «Кадри» збірній України. «Червоно–білі», які є звичними спаринг–партнерами для нас, у київському Палаці спорту цього разу зовсім не виглядали тим непоступливим суперником, чия гра в останні роки відчутно прогресує. 4:1 — переконлива перемога господарів, яку привітали понад шість із половиною тисяч уболівальників на трибунах. >>

Тренер титулів

Ледь не в кожному чемпіонаті Старого світу поміж великої кількості регулярних матчів легко виокремити принаймні два поєдинки, які стоять окремо від решти «буденних» суперечок. Але є протистояння, для якого визначення «дербі» звучить невиразно, якось по–дитячому. «Ель класико» — саме таким величним і всеохопним словом уже понад століття характеризують рандеву «Реалу» та «Барселони». Боротьба між футбольними грандами, які представляють два найбільші міста Іспанії, виходить далеко за межі стадіонів. Протистояння «вершкових» і «синьо–гранатових» набуває особливо гострого присмаку завдяки політичній приправі. Каталонія, яку представляє «Барса», — це автономія, що прагне повної незалежності від Мадрида. >>

Рай у Мурманську

Знаменитій індійській красуні Айшварії Рай незабаром доведеться трохи померзнути. Наступного тижня володарка титулу «Міс світу–1994» перебирається в Росію, причому не куди–небудь, а в північний Мурманськ. На її щастя, не назавжди — тільки на період зйомок у спільному російсько–індійському фільмі «Гравці». Адже 37–річна Айшварія — не лише королева краси та модель, а й відома актриса як індійського Боллівуду, так і американського Голлівуду. >>

ПРИКОЛИ

Одеса. Привоз.

— Скажіть, кілограм ваших помідорів у мій кульок влізе?

— Мій кілограм — влізе. >>

Лілія — щасливе ім’я для дизайнера

Позавчора ввечері в Національній опері України відбулася церемонія вручення Української премії в галузі моди Best Fashion Awards.

Дрес–код заходу Creative black tie означав, що жінки мають бути у вечірніх сукнях у діл або коктейльних, а чоловіки до строгого смокінгу можуть додати модну новинку. Такі події стимулюють індустрію моди. Тож luxury — салони краси в середу були заповнені, в ювелірних магазинах шукали новинки, походи по київських бутіках і шоу–румах дизайнерів носили не стільки екскурсійний, як прикладний характер. Паралельно «тусувалися» орендовані смокінги і позичені клатчі. Гра в моду по кишені не всім, хто її любить. Подібна церемонія передбачає, що модним має бути все — від постановки і ведучих до людей, які вручають ці премії. Персони з червоними квадратиками запрошень під шампанське і класичну музику обмінювалися такими прискіпливими поглядами, ніби кульові блискавки літали по фойє Національної опери. >>

Футболка до краватки

Нинішній президент США Барак Обама своїм успіхом на минулих виборах значною мірою завдячує інтернету. Завдяки активному спілкуванню з користувачами соціальних мереж молодий–перспективний висуванець Демократичної партії здобув чимало нових прихильників. Тож і нинішню виборчу кампанію Обама, який днями заявив про готовність балотуватися на другий президентський термін у 2012 році, вирішив розпочати з найпопулярнішого нині інтернет–сервісу — Facebook.com. Позавчора ввечері в рамках своєї (передвиборчої) подорожі країною, в якій глава Білого дому зустрічається з виборцями й намагається переконати їх у доцільності свого плану зменшення дефіциту бюджету, завітав і до офісу «Фейсбука» в каліфорнійській Силіконовій долині. Там Обама не лише поспілкувався з персоналом, а й відповів в онлайні на деякі запитання користувачів цієї соціальної мережі. Йому подарували мужскую футболку >>

Трамп проти Обами

Якщо Демократична партія США зі своїм кандидатом на президентські вибори визначилася вже давно (зрозуміло, що на цю посаду знову претендуватиме Барак Обама), то в таборі республіканців iз цього приводу ясності досі немає. Цим і скористався нью–йоркський мільярдер Дональд Трамп, який заявив про свої наміри балотуватися в президенти від Республіканської партії. І вже фактично розпочав виборчу кампанію — їздить по країні та проводить зустрічі з виборцями. >>

Що там, після «Горизонту»?

Коли пізно ввечері 20 квітня минулого року на нафтовидобувній платформі «Глибоководний горизонт» у Мексиканській затоці спалахнула пожежа, навіть фахівці спершу сприйняли цю трагедію винятково як локальну. Загинули люди — 11 працівників концерну «Брітіш петролеум», якому належала платформа, в море вилилося чимало дизельного палива, що на ній зберігалося... Через два дні, 22 квітня, після марних спроб загасити полум’я «Глибоководний горизонт» пішов на дно. А з пошкодженої свердловини в море рікою полилася нафта. І вже за тиждень наслідки цієї «локальної» пожежі стали називати не інакше, як катастрофою глобального масштабу. >>

Згода руйнує, незгода — проектує

Противники влади розробили два проекти постанови про денонсацію газово–флотських угод, які були підписані 21 квітня минулого року, а ратифіковані Верховною Радою — 27–го. Автором одного документа виступив опозиційний уряд, іншого — партія «Наша Україна». >>

Голодна Паска

Апеляційний суд Києва вчора ухвалив рішення продовжити термін утримання екс–міністра Юрiя Луценка під арештом ще на місяць — загалом до п’яти місяців. Тож сподівання Юрія Віталійовича зустріти Великдень у колі родини не справдилися. Відсьогодні він розпочинає голодування у СІЗО, про що попередив присутніх на судовому процесі ще до того, як судді пішли до нарадчої кімнати. >>

Слідство ведуть балакуни?

«Наша Україна» здивована словами Генпрокурора Віктора Пшонки, який заявив, ніби Віктор Ющенко є «недобросовісним потерпілим» і не демонструє зацікавленості у встановленні істини у справі про своє отруєння. «Якщо під час слідства були допущені порушення законодавства, то очевидно, що спочатку потрібно розібратися, що сталося, всередині Генпрокуратури, а не перекладати провину за недобросовісність слідчих на потерпілого», — заявив голова виконкому «НУ» Сергій Бондарчук. >>

Мав мандат, а нині — робу

Віктор Лозинський став першим народним обранцем (хоча й колишнім), якого засудили за вбивство. Позавчора пізно ввечері Дніпровський райсуд столиці визнав його винним у вбивстві селянина Валерія Олійника. Щоправда, засудив не до довічного позбавлення волі, як просив прокурор, а до п’ятнадцяти років «колючки». Навіть цей чималий термін адвокати Лозинського вважають перемогою. Зауважимо, що колишній БЮТівець не є першим нардепом, з якого за скоєний злочин знімали депутатську недоторканність. Але він є першим iз депутатської касти, кому українське правосуддя відміряло цілком реальний термін ув’язнення. Оскаржити вирок можна протягом 15 діб. >>

Перша кров українців

Медик помер пiд час бойових дій між повстанцями та військами Муаммара Каддафі в місті Місурата, що за 210 кілометрів на схід від Тріполі. За повідомленнями агентства Рейтер, коли чоловік вийшов зі свого будинку, у нього влучив снаряд. Дружина українського медика стала інвалідом — їй вiдiрвало обидвi ноги, та, на щастя, жiнка вижила. Загиблий українець був нейрохірургом, а його дружина працювала медсестрою. Днями вони планували повернутися на Батьківщину. >>

Снайпер iз вікна навпроти

Учора вранцi в Чернiговi зловмисник, особу якого досi не встановлено, з вiкна багатоповерхівки обстрiлював перехожих. Чотирьох людей, зокрема й двох неповнолiтнiх, поранено. Судячи з травм, «стрiлець» мав у руках пневматичний пiстолет. «15–річному хлопцю зробили операцію. Добре, що кулька влучила йому у щелепу, спричинивши незначну травму щоки. Якби потрапила в око чи судини — дитина могла стати калікою. Троє інших постраждалих отримали незначні подряпини», — повідомив «УМ» начальник Центру зв’язків iз громадськістю Управління МВС у Чернігівській області Сергій Бриль. >>

Наша Жанна д’Арк

Її професійні досягнення — Шевченківська премія за роль у виставі «Про мишей і людей», звання народної артистки України, кілька нагород від «Київської пекторалі» (найсвіжіша відзнака — вже цьогорічна — «За краще виконання жіночої ролі» у виставі Театру Франка «Грек Зорба», тоді ж Наталя Сумська та Анатолій Хостікоєв отримали премію ім. Бучми «Бронек» — як творчий тандем). Якими силами це все дається Наталі Сумській мені стало зрозуміло, коли одного разу під час розмови актриса промовила: «Через день чи два після поховання батька треба було грати в комедії «Пігмаліон». Перед виставою почалася внутрішня паніка: маю йти на кін, де працював тато... Було дуже важко вгамувати біль. Але мені вдалося опанувати себе». >>

Першачки «заспікають» і «зашпрехають»

Із 2012 року в українських школах стане обов’язковим вивчення іноземної мови з першого класу. Такий пункт вписано в нову редакцію Державного стандарту початкової освіти, ухваленого Кабінетом Міністрів, повідомляє прес–служба МОН. >>

Чотири місяці миру

Власник англомовної газети Kyiv Post Мохаммад Захур та журналістський колектив видання дійшли попередньої згоди, яка допоможе вирішити ситуацію, що склалася після звільнення минулої п’ятниці головного редактора Браяна Боннера. «19 квітня пан Захур погодився на пропозицію повернути Боннера в Kyiv Post як одного з чотирьох членів редакційної колегії, до якої також увійшли заступники редактора Катерина Горчинська, Роман Олеарчик та Джеймс Марсон», — йдеться у повідомленні на сайті видання. Також видавець надав письмову гарантію невтручання у редакційну політику, додавши, що «він був вражений тим, наскільки активно вся редакція захищала те, у що вірить, — свободу слова». >>