Нинішній День космонавтики тісно переплітається з постаттю Станіслава Конюхова, який пішов із життя 3 квітня. Сьогодні йому виповнилося б 74 роки. Але замість привітань його рідні, колеги та й уся Україна поминатимуть цю легендарну людину, яка так раптово й несподівано відійшла у вічність...
«Українською володію»
Станіслав Конюхов виріс у Дніпропетровську. Хоча народився у селі Бекренєво Лезького району Вологодської області нинішньої Російської Федерації. Батько — військовий юрист, часто переїздив із сім’єю з місця на місце, аж поки в 1949 році Конюхови не осіли в Дніпропетровську. Але, попри своє російське походження, Станіслав Миколайович завжди був патріотом України. А якщо на цю тему й виникали запитання, то казав: «Українською я володію...».
До ракетно–космічної галузі Конюхов долучився випадково. Коли Конюхову було необхідно робити свій життєвий вибір, у Дніпропетровському університеті він вступив на фізико–технічний факультет. Що до цього спонукало? Вочевидь ореол таємничості, який оповив цей факультет у ті роки. Фізтех хоч і афішували широко, однак про те, чого саме там навчають, мало хто мав уяву. Батько Конюхова з професійною прискіпливістю тоді з’ясував, що у Дніпропетровську вже декілька років діяло секретне конструкторське бюро, де створювали бойові та космічні ракети і навіть штучні супутники Землі. До цього туди брали на роботу тільки випускників авторитетних технічних та авіаційних вузів Москви, Ленінграда, Києва, Саратова. Тоді до цього переліку мав потрапити і фізтех у Дніпропетровському державному університеті. Станіслав Конюхов від такої перспективи відмовитися не зміг. І в його житті все склалося саме так, як запланував, — отримавши вищу освіту, він потрапив за розподілом саме до КБ «Південне». Сталося це у 1959 році.
Розчарування... Місяцем
Першим генеральним конструктором «Південного» був легендарний Михайло Янгель, другим — Володимир Уткін, а третім — упродовж 19 років — Станіслав Конюхов. З обома попередниками доля звела його відразу після закінчення вишу. Конюхова відразу взяв своїм учнем Янгель, який, розповідали, у людях не помилявся.
Водночас Станіслав став ще й учнем Володимира Уткіна. Отож таким подвійним статусом мав підстави неабияк пишатися. Тим паче, саме тоді КБ отримало завдання створювати ракети середньої дальності.
Проте поряд із вельми успішним стартом у трудовій біографії на Конюхова чекало й неабияке розчарування. Він стає провідним конструктором із розробки нового надпотужного носія ракет, здатного доставити за межі земного тяжіння вантаж вагою не менше 40 тонн. Як пізніше стало відомо, у Радянському Союзі загорілися ідеєю здійснити політ на Місяць раніше за американців. Саме з цією метою і розроблялася суперракета Р–56. Проте грандіозний задум утілити в життя так і не судилося — від польоту на Місяць у Кремлі все ж відмовилися. Розчаруванню Конюхова не було меж...
Секретний Дніпропетровськ
У грудні 1959 року, коли Конюхов тільки починав свою трудову діяльність, на базі ракет Р–12 було створено новий вид військ — ракетні стратегічного призначення. Повідомлення про це тодішнього радянського лідера Микити Хрущова нажахало весь світ: «У нашій країні виробництво ракет поставлено на конвеєр. Нещодавно я був на одному заводі і бачив, як там ракети виходять, ніби сосиски з автоматів». Цим «одним заводом» був саме Південний машинобудівний завод. І в тому ж 1959 році, згідно з секретною постановою радянського уряду, Дніпропетровськ стає закритим для іноземців містом.
Уже на середину 60–х років на ракетних комплексах, створених у Дніпропетровську, розміщувалося 80 відсотків усіх ядерних боєголовок СРСР. Вони розташувалися у шахтах, перебували на постійному бойовому чергуванні і були готові будь–якої хвилини завдати, як наголошувала тодішня пропаганда, удару у відповідь.
Земля і космос
Ракети–носії «Циклон», «Зеніт», «Дніпро», космічні апарати військового, наукового, народногосподарського призначення типу «Космос», «Інтеркосмос», «Цілина», «Океан», зокрема й для дослідження Сонця, — до всього був безпосередньо причетний Станіслав Конюхов. На цьому тлі справді важко повірити, що перед легендарним КБ свого часу на повному серйозі постало питання — бути чи не бути. Радянський Союз наказав довго жити. Незалежна Україна власних космічних програм не мала. І тільки завдяки таланту керівника та організатора Станіслава Конюхова разом з очолюваним ним високопрофесійним колективом «Південне» не тільки вистояло, а й перемогло.
Попри те що Станіслав Іванович був людиною, яка освоювала космос, чи не найбільше він любив копирсатися в землі і обожнював свою дачу, куди навіть привіз маленькі макети ракет і з задоволенням розповідав онукам, як вони літають.
Помер Станіслав Конюхов справді на злеті. На жаль, унаслідок захворювання, яке безнадійно невиліковним ніскільки не здавалося. Прилетівши з Брюсселя, отримав двостороннє запалення легенів, з яким організм Героя України справитися не зміг...