У них ще залишилися секрети

У Росії нарешті офіційно оприлюднено документи про катастрофу 43–річної давнини, а саме — звіт урядової комісії про розслідування загибелі Юрія Гагаріна під час випробувального польоту на МІГ–15 у Володимирській області. «Висновки комісії: найбільш імовірна причина катастрофи — виконання різкого маневру для того, щоб уникнути зiткнення з кулею зонда. Або, що менш імовірно, — для запобігання входу у верхній край першого шару хмарності, — повідомив цієї суботи на прес–конференції в Москві Олександр Степанов, начальник департаменту із забезпечення діяльності архіва виробництва президента Російської Федерації. — Різкий маневр призвів до подальшого потрапляння літака в надкритичний режим польоту і падіння в умовах ускладненої метеорологічної ситуації».

Отже, тепер про все з того похмурого дня 27 березня 1968 року «Родіна слишит, родіна знаєт» (цю пісню, до речі, згідно з також розсекреченою стенограмою розмов ЦУП із бортом першої пілотованої ракети, Гагарін мугикав незадовго до старту). Нагадаємо, що у СРСР довгий час ходили найнеймовірніші вигадки щодо загибелі космонавта №1, зокрема й та, що Гагаріна, який став всенародним улюбленцем, влада вирішила ліквідувати, «влаштувавши» авіакатастрофу.

До ювілею першого польоту людини в космос Кремль розпорядився зняти гриф «таємно» з більшості подібних архівів. Проте «частина архівних документів залишається нерозсекреченою», — цитує агенція «Інтерфакс» вищезгаданого пана Степанова. Питання «чому так?» було дипломатично проігноровано.

Матеріали, які набули гласності, видрукувані окремими книгами у видавництвах «Родіна медіа» та «Новий хронограф», а також у збірці Архіву президента РФ загальним тиражем 1000 примірників, передає РІА «Новості». Останнє з означених джерел закцентувалося на документах зі схронів ЦК КПРС, датованих 1955 роком, доповідних записок Хрунічева, Рябікіна і Корольова з пропозицією запустити перший штучний супутник Землі, — і до 1966–го, тобто завершення ери ракет «Восход» і переходу до «Союзів». Діапазон обговорень на Політбюро якнайширший — від мрій про освоєння Марса до суперечок про суми виплат космонавтам та поліпшення їхніх житлових умов. А загалом розсекречено архіви, які стосуються перших кроків ракетобудування у СРСР, технічних характеристик перших ракет, особливостей підготовки космонавтів, записи про їхній фізичний та психічний стан під час польоту.

Окремий блок викритих таємниць стосується бiографiї Гагаріна. Детально наведено стенограму перемовин Центру керування польотом з Юрієм Гагаріним 12 квітня 1961 року. До того, як він скаже легендарне, оспіване згодом «Поїхали!» і махне рукою, тривали дві години напружених переговорів. Він звітуватиме про свій стан, наспівуватиме пісні, зокрема модні в ті часи «Конвалії» і «Летіть, голуби, летіть», весело коментуватиме повідомлення із Землі про те, де в салоні «Восхода» лежить тюбиковий борщ та варення. За півгодини до запланованого старту Сергій Корольов скаже Гагаріну: «Вхідний люк будуть знімати і ставити наново, бо один контактик не показався». Вочевидь, контактик той приладнали — історія здійснилася. Знамените «Поїхали!» пролунало, коли стали продувати двигуни і ввімкнули запалювання, а за дві хвилини ракета відділилася від Землі. Наступне повідомлення було вже з космосу. «Бачу річки, складки місцевості, видимість хороша. Чудово у вас там усе. От тільки зірок не видно», — казав Гагарін.

Нагадаємо, «Восток–1», пілотований 27–річним Юрієм Гагаріним, стартував о 9:07 за московським часом із космодрому «Байконур» (Казахстан), зробив за 108 хвилин один виток навколо Землі і о 10:55 приземлився неподалік поволзького міста Енгельс (Росія).

ДО РЕЧІ

За американськими даними, котрі не були підтверджені Радянським Союзом, до Гагаріна мінімум четверо космонавтів здійснили невдалі спроби облетіти земну кулю, але загинули, — О. Ледовський (1957 р.), С. Шиборін (1958 р.), А. Мітков (1959 р.) та І. Качур (1960 р.). Може, саме таку інформацію досі не хоче розсекречувати Росія?