І що воно так пахне?

І що воно так пахне?

На три дні Одеський літературно-меморіальний музей Олександра Пушкіна стане лабораторією із... виготовлення парфумів. Сім команд (по троє учасників у кожній) змагатимуться у складанні приємних ароматів під керівництвом відомого французького парфумера Крістофа Лакарена. Цікаво, що деякі учасники незвичайного лабораторного практикуму вперше створюватимуть щось схоже на парфуми — це стосується, в першу чергу, збірної команди Одеси. За іншими столами сидітимуть винороби з Академії харчових технологій, співробітники фірми «ДДД», представники парфум-салону «Жан» , бутіку «Мадам де Голль» та активісти з Центру французької культури.

«Шара» від мерії

«Шара» від мерії

Навігація, неминучістю відтермінування якої так довго лякали дачників Запоріжжя, все-таки розпочалася. Попри низку і досі не врегульованих «нюансів» у стосунках між владою і річковиками, міська рада таки відшукала кошти, аби розрахуватися з річковим портом за перевезення пільговиків упродовж минулого року.

Книжка вчить, як із ВІЛ жить

Книжка вчить, як із ВІЛ жить

Навчальний посібник «Догляд і підтримка дітей із ВІЛ-інфекцією», який видали Міністерство охорони здоров'я та Міністерство у справах сім'ї, дітей та молоді України за підтримки ЮНІСЕФ, містить не тільки медичні рекомендації, а й правові та психологічні. Дитині, яка народилась в умовах високого ризику передачі вірусу імунодефіциту людини, тільки у три роки можна поставити остаточний діагноз — чи передався ВІЛ. Тому, як правило, новонароджені опиняються під опікою держави. Новий підручник призначений не для широкого використання, а для підготовки висококваліфікованого персоналу, який буде працювати з такими дітьми. Тираж видання — всього п'ять тисяч примірників і вже розподілений між Міністерством охорони здоров'я, Міністерством у справах сім'ї, дітей та молоді України, Міністерством освіти та науки, соціальними службами, представництвами неурядових організацій, що проводитимуть цикл навчальних семінарів для педагогів, медиків та соціальних працівників.

Завдяки «мобілці» телевізор подивимось?

Завдяки «мобілці» телевізор подивимось?

Майже тисяча чоловік із Любеча і сусіднього села Коропки Ріпкинського району на Чернігівщині змушені отримувати телеінформацію про Україну через «другі руки» — з Білорусі. Гора, під якою розташовані частина Любеча та Коропки, перекриває сигнал від ретранслятора, що передає програми українського телебачення. Для того, щоб відрізаним від вітчизняного ТБ любечанам не довелося й далі бігати до сусідів на гору дивитися телевізор, необхідно побудувати власну телевежу. Звісно, на таке будівництво коштів ні в селищній, ні в районній «касі» немає. Однак нещодавно намітилося вирішення цієї проблеми. В селищі компанія UMС почала будувати вежу для антени стільникового зв'язку.

Хто куди, а ми до зайців

Хто куди, а ми до зайців

На носі травневі свята, яких ми чекаємо з нетерпінням. Адже, окрім вправ з лопатами на дачах і городах, мало не кожен намагатиметься викроїти день, щоб майнути на природу. Ось цих саме травневих свят остерігаються і пожежники, адже святкове паломництво у ліс «на шашличок» нерідко призводить до пожеж.

Врятував дитину, не порушуючи графіка

Врятував дитину, не порушуючи графіка

На Краснопільському автовокзалі почули про пожежу дуже швидко — сталася вона неподалік, на Вокзальній вулиці. Хтось розповів і про те, що в будинку — мала дитина. Водій однієї з «маршруток» під'їхав до місця пожежі, заліз у вікно будинку, передав з нього дівчинку людям. Потім сів у машину і рушив далі за маршрутом...

«Сирецька»: глибоко, але точно

«Сирецька»: глибоко, але точно

Учора столичні журналісти разом із міським головою Олександром Омельченком уперше побачили підземні «нутрощі» нової станції метро «Сирецька». Для цього довелося спуститися у шахту на глибину 40 метрів. Там Олександр Омельченко привітав метробудівців із їхньою першою перемогою. «Ми стали свідками важливої події — збійки, — сказав Олександр Омельченко, — місце, де зустрілися у тунелі прохідники з обох боків. Приємно тішить той факт, що погрішність, яка допустима під час монтажу в 100 міліметрів, становить у наших метробудівців усього 5 міліметрів, що свідчить про їхнi точність і професіоналізм». За словами мера, роботи на об'єкті виконуються за графіком і з повним обсягом фінансування.

Навар на дроті

Навар на дроті

Головні нарікання на роботу рівненського комунального підприємства «Міськсвітло» зводилися до того, що у нічний час на рівненських вулицях та у дворах перехожим доводилося просуватися навпомацки — в місті працював лише один вуличний ліхтар із трьох. Така вимушена економія обумовлювалася відвертою нестачею коштів для розрахунків за спожиту електроенергію.

Театр тіней: у ролях Земля і Місяць

Театр тіней: у ролях Земля і Місяць

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44

Серед великого похмурого царства тіней вирізняється одна особлива, найбільша з усіх, які пересічний землянин може побачити неозброєним оком — тінь, яку кидає наша планета на свій природний супутник під час місячного затемнення. Це цікаве астрономічне явище буде спостерігатися з території України ввечері 4 травня.

Син у ролi терориста

Син у ролi  терориста

Можна лишень уявити, що довелося пережити родині одного з київських підприємців, коли безслідно зник його син — студент-другокурсник. Минув майже тиждень, перш ніж про дитину щось з'ясувалося: син сам зателефонував батькові аж із Москви, повiдомивши, що його викрали терористи. А щоб невідомі відпустили дитину додому, батько повинен заплатити викуп у сумі 12,5 тисячі доларів США.

Одним женихом менше...

Одним женихом менше...

Різноманітні акції протесту, до яких у Донецьку не звикати, цього разу вийшли на міжнародний рівень. Приблизно 40 іноземних студентів місцевих вузів пройшли проспектом Ілліча від Медичного університету до площі Леніна, тримаючи гасла «Ми хочемо правосуддя», «Чому дискримінація?» та подібні. А протестувати гостей міста змусила трагічна загибель п'ятикурсника Донецького національного технічного університету, 25-річного громадянина Індії Мухамеда Ахмета Сартаджі.

Циганські «субсидії»

Циганські «субсидії»

Ця група циган роз’їжджала селами, видаючи себе за продавців меду. Водночас самотнім пенсіонерам гастролери представлялися як працівники відділу субсидій, що безкоштовно розвозять найнужденнішим крупу, макарони, цукор тощо. Єдиним товаром, за який люди мусили платити, був мед, розлитий у трилітрові бутлі.

Всі статті рубрики