Через півроку народ України обиратиме свого Президента. Це формально, а по суті — обиратиме шлях розвитку суспільства і держави, як мінімум, на наступне десятиріччя. Якою ти хочеш бачити Україну, своє власне життя в ній, свою журналістську професію? Задумайся над цими словами, бо без тебе справжні вибори насправді не відбудуться. Голос кожного виборця у державі, яка прямує до демократії, — це цінність, особлива цінність — якщо його віддають на підтримку кандидата свідомо і вільно. Без твоєї участі неможливо забезпечити громадянам України їх право обирати главу держави: жоден з кандидатів не спроможний зустрітися з 36 мільйонами виборців; жоден iз кандидатів без твоєї участі не може доносити до людей свою правду, так само, як і свою брехню.
Від твого голосу, що звучить з телеекрана чи радіоприймача, від твоїх слів, одягнутих в офсет чи Інтернет, залежить майбутнє країни.
Ти можеш розділити її на Схід і Захід, спровокувати міжнаціональні або міжконфесійні конфлікти, — а можеш допомогти людям і регіонам об'єднатися заради спільної та гідної мети.
Ти можеш доносити до виборців міф та іміджеві образи кандидатів, відсторонено ретранслювати їх нездійсненні, популістські програми, а можеш інформувати людей про конкретні справи і результати діяльності кандидатів, а відтак — їх спроможність реально поліпшити життя людей після виборів.
Ти можеш не втриматися перед спокусами чи зламатися під тиском, — а можеш вистояти і залишитися вірним своїй професії журналіста, а не замовного піарщика.
Ти можеш стати на сторону влади чи опозиції, — а можеш залишитися понад політичним двобоєм.
Ти можеш відробляти чужі гроші, — а можеш заробляти своє ім'я.
Ти можеш нехтувати принизливими десятьма відсотками повної довіри населення до ЗМІ, — а можеш спробувати підняти цей відсоток.
Ти можеш позбавити виборця права на свідомий вибір, — а можеш повернути йому це, значною мірою, втрачене право.
Від рівня твоєї самоповаги і професійної гідності залежить, яким восени цього року буде вибір мільйонів, яким шляхом піде Україна, як швидко відбудуться зміни на краще всередині країни і як зміниться ставлення до неї у світі.
Саме від тебе, а не від кандидатів, партій та агітаторів залежить усе це. Бо саме тебе чують і читають мільйони. З тобою звіряють свої рішення і до тебе прислуховуються, віддаючи свої голоси.
На тобі лежить відповідальність за свідомий і вільний вибір. А відтак, твій голос — найважливіший.
Київ, 24 квiтня 2004 року.
Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>
Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>
Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>
Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>
Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори. >>
Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>
