У Киргизії триває революція. Не «оксамитова», але «кольорова» — кольору крові. На вулицях стріляють, люди бояться виходити з дому, магазини й кіоски розтрощено, де–не–де палають автомобілі й лунають вибухи — чи то петард, чи то гранат... Цими днями в середньоазіатській республіці, яка щойно відзначила п’яту річницю своєї «Тюльпанової революції», уже ніхто ні в чому не певен. Учора всі чекали, що нібито ще чинний (але вже швидше де–юре, ніж де–факто) президент країни оголосить про свою відставку. Курманбек Бакієв із відповідальним рішенням не поспішав, хоча, втікши зі столиці після оголошення надзвичайного стану, продемонстрував своє безсилля. Та і як інакше, якщо міліція перейшла на бік опозиції, некерований натовп захопив Будинок уряду, а обіцяні війська не поспішали «вводитися» до Бішкека й захищати владу. «Я не знаю, хто друг, а хто ворог. Ми боїмося всіх. І всі вони одне одного варті», пишуть в інтернет–блогах мешканці міст, де відбуваються головні заворушення. Українське Міністерство закордонних справ радить громадянам нашої держави утриматися від поїздок до Киргизстану, міжнародні організації закликають киргизьку опозицію та владу до мирного розв’язання конфлікту, а прем’єр–міністр РФ Володимир Путін запевняє, що «Росія тут ні при чому — ми самі були здивовані, коли в Киргизії таке почалося». >>
