Кому винен — усім прощаю

04.09.2009

Хочеш втратити друга — позич йому гроші, кажуть у народі. Брати чужі гроші легко, а повертати свої — важко, тому завжди існує вірогідність того, що ви не лише зіпсуєте стосунки з позичальником, а й утратите свої кревні назавжди. Інша річ, коли йдеться про відносини суто ділові. У бізнес–колах не прийнято давати в борг без відсотків і тим паче «під чесне слово», адже гроші повинні працювати. Тому в угоді про позику, яку обов’язково засвідчує нотаріус, чітко прописують строки повернення боргу і штрафні санкції в разі, якщо позичальник із цим затягує. Здавалося б, за таких умов у позикодавця немає підстав хвилюватися — хіба що боржник утече за кордон під іншим прізвищем, зробить пластичну операцію й навіки порве зі своїм минулим життям. Проте, виявляється, трапляються випадки, коли й угода є, і термін віддачі боргу давно минув, а позичальник і в ус не дме, нікуди при цьому не ховаючись і навіть працюючи в представницькому органі влади. При цьому суму, яку він заборгував, дрібничкою назвати складно — йдеться про сотні тисяч доларів.

8 вересня Київський апеляційний суд розгляне апеляцію депутата Київради від Блоку Тимошенко, голови Святошинського осередку партії «Батьківщина» Олега Петькуна на рішення Святошинського ж районного суду столиці від 6 липня. Депутатові не сподобався вердикт служителів святошинської Феміди, які постановили, що він повинен віддати борг — 770 тисяч доларів у гривневому еквіваленті плюс пеня за прострочку з виплатою. Петькун наполягає на тому, що нічого нікому не винен, хоча суд першої інстанції встановив інше.

Як випливає з рішення Святошинського суду, 23 липня минулого року Олег Дмитрович взяв у бізнесмена Семена Фрадіна позику в розмірі 3 726 880 грн. — на той час еквівалент 770 тисяч доларів США. Звісно, під розписку, зобов’язавшись в укладеному між обома сторонами угоди договорі повернути борг 23 вересня 2008–го.

Відтоді вже ось–ось мине рік, а своїх грошей Семен Йосипович так і не побачив. Оскільки на нагадування позичальник ніяк не реагував, Фрадін звернувся до суду, вимагаючи стягнути з Петькуна 6 661 485 грн. 60 коп. З них 6 055 896 грн. — як еквівалент 770 тис. доларів, адже курс гривні на час подання позову впав до 786,48 грн. за 100 доларів. Ще 605 589 грн. згідно з п. 5 договору позики набігло як пеня за порушення строків повернення боргу.

Боржник–БЮТівець у відповідь подав зустрічну позовну заяву про визнання договору позики недійсним, стверджуючи, що нічого не винен. Як пояснює Олег Дмитрович, у липні 2008 року він домовився з Фрадіним про те, що той відступає на його користь свою частку в статутному капіталі ТОВ «Автех» в обмін на один мільйон доларів. Однак перед виходом із учасників складу ТОВ «Автех» Фрадін заявив, що хоче за свою частку додатково 770 тисяч доларів. Петькун, за його словами, погодився, оскільки не мав вибору — вже взяв на цю суму кредит у банку «Форум». 23 липня на загальних зборах засновників Петькун із Фрадіним підписали договір, за яким перший виплатив другому 4 млн. 840 тис. грн. (еквівалент мільйона доларів за курсом на той час) в обмін на його частку у статутному капіталі. Решту обумовленої суми — 770 тис. дол. — Петькун нібито пообіцяв сплатити до 23 вересня 2008 року, про що й підписав розписку та договір позики.

Однак суд такі пояснення не задовольнили, і він ухвалив рішення на користь Семена Фрадіна, відмовивши в задоволенні зустрічного позову Олега Петькуна. По–перше, немає жодних доказів того, що Фрадін вимагав доплатити йому 770 тисяч доларів до того мільйона, який був обумовлений як відступне за його частку в статутному капіталі. По–друге, в договорі позики Петькун власноручно вказав, що отримав від Фрадіна саме позику, яку зобов’язується повернути до 23 вересня. А не повертати борги не тільки негарно, а й незаконно. Втім, з огляду на подачу апеляції, депутат фракції БЮТ у Київраді Олег Петькун, схоже, вважає інакше.

Юлія ЧЕРНЕЦЬКА