Про шкідливість фарбованого паркана

«Просунутий» комбат від­різняється від пересічного тим, що знає істину: все, що проіржавіло та розвалилося, треба акуратно пофарбувати! Приблизно так само, у порівнянні з ліберальним, діє пересічно–популістський уряд. У той час, коли провідні західні економісти намагаються вгадати, коли економіка сягне дна і почне зростання, вітчизняний Кабмін щосереди готує для преси добру новину і неодмінний висновок — криза ось–ось закінчиться!.. І не просто так говорить, а економічними показниками ілюструє. Втім більшість із цифр, якщо уважно придивитися, є трохи «підфарбованою».

Скажімо, промисловість у березні 2009 року зросла (до лютого) на 8%. Але ніхто з урядовців не помітив, що березень — довший за лютий на 10,5%. То де ж зростання? Та йдемо далі. Чиновники рапортують, що вони практично подолали інфляцію. Але економісти намалювали схему і побачили, що її динаміка в загальному майже ідентична з докризовою: тобто навесні–початку літа, коли все традиційно росте з ґрунту, вартість багатьох товарів знижується. Крім цього, ще треба врахувати, що через кризу — зарплати урізали, декого звільнили — люди й так купують менше.

Про деякі всеосяжні успіхи, анонсовані тиждень–другий тому, нині воліють не згадувати. Як от скажімо, про позитивне торговельне сальдо. І справді, у певний момент воно було позитивним. Але, як тільки Україна заплатила за газ, одразу ж стало негативним. Та мало хто з наших громадян про це довідався. І навіть не кожен економіст зможе проаналізувати щось у найближчому майбутньому: Держкомстат відтепер, вперше за роки незалежності, не публікуватиме щомісячні показники ВВП — тільки раз у квартал! Дивне рішення. Коли в час кризи, а це практично воєнні дії, треба оперативно реагувати на ситуацію, чиновники чекатимуть інформації три місяці.

Таємниці у господарській сфері України виринають у найнесподіваніших місцях. Держказначейство вже не публікує зведення про виконання бюджету. Цю невдячну місію взяв на себе Кабмін. І рапортує ... про перевиконання, залишаючи аналітикам здогадуватися, звідки взявся плюс, коли промисловість стоїть, інвестиції не йдуть, а позичок нам не дають. Хоча всі знають, що це емісія, оформлена через державні облігації.

Надалі український народ може очікувати появу нових успішних цифр. Адже, якщо порівняти деякі цьогорічні показники з минулим роком, на який прийшовся пік падіння, то всім можна сидіти й нічого не робити, а на папері все одно буде успіх. Але виявляється, що дуті цифри насправді дуже мало впливають на дії та вчинки людей. І чергове запевнення — «народ повірив у банківську систему, бо відтік грошей із депозитів тимчасово зупинився» — не більше, ніж міф. Так, припинився, але не через довіру, а завдяки мораторію. Насправді ж ситуація діметрально протилежна. Банківський експерт Олександр Сугоняко любить повторювати: «Уряд тішиться, що взяв 4 млрд. доларів (32 млрд. грн.) у МВФ, але не може взяти у населення 90 млрд. [за іншими підрахунками, 150 млрд.], які люди зняли з рахунків і тримають під подушкою».

Зрештою, українські антикризові кроки не мають нічого спільного з економікою. Допомога окремим галузям — нині металургам, завтра авіабудівникам — це наркотик, який спочатку викликає короткочасну ейфорію, а потім неодмінно сумний фінал. Бо даючи гроші одним, ми забираємо їх в інших, і при чому не стимулюємо перших працювати краще — а навіщо напружуватися, якщо можна поскиглити і тобі дадуть? Приклади, коли державний протекціонізм призводить до гучного пшику, можна знайти будь–де. Свого часу, коли «Крайслер» опинився перед банкрутством, уряд США дав йому 3 млрд. доларів. «Крайслер» витратив їх — і таки збанкрутував. Втім, золотовалютні та інші резерви США дають їм простір на погані експерименти. У нас можливості менші. Бо інакше...

Що саме може трапитися, дуже образно прокоментували на одному з економічних «круглих столів». «Добре, що коли помирали динозаври, у них не було уряду. Адже уряд намагався би їх врятувати — за рахунок інших тварин. Як наслідок, динозаври все одно померли би, оскільки були приреченими. А з ними, й решта звірів».