Перші втрати Авдіївки: Роман Гульченко, Володимир Бальченко, Дмитро Оверченко, Володимир Крижанський, Андрій Кизило

29 січня у ході боїв на Авдіївській промзоні загинуло п'ятеро українських бійців.

Роман Гульченко з Одещини

Професійний військовий Роман Гульченко служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді з 2008 року. Він був командиром десантно-штурмового взводу, повідомляє у Фейсбук Ірина Вихристюк.

Загинув 29 січня в районі с. Водяне поблизу Донецька в результаті міноментного обстрілу.

"Загинув наш земляк. Хлопець, що ріс на наших очах. Загинув, як герой", - коментує Оксана Фторенко.

Сам він був родом з міста Татарбунари Одеської області.

Сестра загиблого, Ольга Гульченко, у соцмережі Вконтакті висловлює розпач з приводу смерті брата: "Рідний мій, коханий мій, хоробрий, сміливий, добрий, веселий ... кровинка моя, душе моя, брате мій !!! як я без тебе тепер, без твого голосу, тепла, підтримки? .. Як мало я говорила, що люблю.. .Ти назавжди в моєму серці, душі, памяті..люблю тебе братік..вічная тобі память..слава тобі, мій герой! ..".

 

Зараз у рідному місті чекають на тіло героя, якого мають доставити в середу з охопленої боями Авдіївки.

Прощання відбудеться у четвер, 2 лютого в рідних йому Татарбунарах, поширює повідомлення від Татарбунарської міськради Альбіна Айрапетян.


Володимир Бальченко, молодший сержант 72-ї Гвардійської окремої механізованої бригади, що дислокується у Василькові, загинув у результаті мінометного обстрілу поблизу Авдіївки.

Народився у селі Берестовець Борзнянського району, що на Чернігівщині. 4 січня йому виповнилося 25 років.

"Звичайно в бою гинуть найкращі і найсміливіші. Ці наші воїни першими ступили у двобій з ворогом, першими ступили у ворожі окопи й бліндажі - і першими прийняли на себе шалений удар розлюченого ворога, віддавши свої життя за кожного з нас", - повідомляється на сторінці бригади у Фейсбук.

Волонтер Ян Осока розповідає про загиблого: "Навчався в Берестовецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Хлопець дуже захоплювався футблолм, грав за ФК Берестовець, працював лісником у єгерні.
Мріяв зустріти свою кохану дівчину, з якою був би разом усе життя. Володимир ніколи не впадав у відчай, гнав з себе сум, наповнюючи свою душу життєрадісністю, любив жартувати, вільний час проводив з друзями або близькими, сумлінно допомагав по господарству (адже батько помер та Володимир Іванович усіляко допомагав матері), нікому не відмовляв у допомозі.
Призваний на військову службу 08.10.2015 року. Спочатку перебував у 169-му Навчальному центрі сухопутних військ в Десні, а згодом підписав контракт із ЗСУ."

Мешканка Берестовця Аліна Нерослик залишила такий коментар на його сторінці Вконтакті: "Помер за свободу. Помер за Вкраїну. За волю народу, за свою родину. За єдність країни. За мир і добробут. Він жив, та загинув. Герой України!!!Вічна пам'ять!!!"
 

Голова Чернігівської ОДА Валерій Куліч доручив допомогти сім’ї з похованням, надати психологічну і матеріальну допомогу.

Прощання із загиблим у Києві відбудеться 01 лютого об 11.00 на Майдані Незалежності. Поховання відбудеться у рідному селі Володимира. У нього залишилися мати, брат та сестра.


Дмитро Оверченко, солдат 72-ї окремої механізованої бригади. Загинув разом із побратимами поблизу Авдіївки. 

Народився в селі Вишнопіль Тальнівського району на Черкащині. 

"Це був дуже позитивний хлопець. Скромний, порядна дитина, спортсмен. Якою була його остання військова спеціальність - не знаю. Діма ріс у багатодітній родині. Мав двох братів і двох сестер. Рідні проживають у Кіровоградській області. Батько дуже хворіє", - каже сільський голова Тетяна Гудзенко, інформують Вісті Черкащини.

Тиждень тому він відсвяткував день народження, 24 січня йому виповнилося 28 років.

 

Артем Орішченко у Фейсбук поширив такий допис: "Під Авдіївкою загинув наш побратим Дмитро Оверченко з
с. Вишнопіль Тальнівського району. Вічна пам'ять герою. Похорон відбудеться в середу 01.02.2017 о 12.00 в с. Вишнопіль. Зібрання (по формі) в 10.00 біля Будинку культури в м. Тальне. Царство Небесне. Герої не вмирають."

Прощання з Дмитром у Києві відбудеться одночасно з його побратимами 1 лютого об 11.00 на Майдані Незалежності.


Володимир Крижанський, сержант 72-ї окремої механізованої бригади. Загинув від осколкового поранення під час запеклих боїв в районі Авдіївки.

"З сумом узнав сьогодні імена загиблих вчора під Авдіївкою хлопців... ще більше суму стало коли одне із прізвищ здалося знайомим... сум переріс у біль коли в телефоні в контактах знайшов його.
Нас разом зібрали по воєнкоматам і відправили на навчання в Десну. Після навчання нас направили в 30-ку... Звідти він перевівся в 72-гу... ", - коментує у Фейсбук його побратим Дмитро Андрєєв.

Проживав Володимир у Сквирському районі, Київської області.
 

Прощання з військовим відбудеться 1 лютого об 11.00 на Майдані Незалежності. 


Андрій Кизило, позивний Орел, капітан, заступник командира 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув, виконуючи бойове завдання в районі міста Авдіївки, що поблизу Донецька. Родом Андрій Кизило із Умані, з династії військових, тож шлях служити у війську хлопець обрав свідомо, вступивши спершу до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, а після його закінчення - до Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, що у Львові.

Журналіст Євгенія Цвітанська так описує знайомство з Андрієм :"В 12 ночі ми будемо відкорковувати разом дитяче шампанське. Загадувати бажання на найближчий рік. Пити перший тост за його перший батальйон. Щоб всі живі були. Згадувати загиблих. Але в цю чарівну ніч в душі вірити, що нас чекає світле майбутнє. Чекала реальність. Реальність в тому, що Андрію 23. І в свої 23 Андрій замкомбата. І комбат якщо був відсутній, міг спокійно залишити на Андрія оборону Промзони. Оборону промзони. У 23. І реальність в тому, що Андрія більше немає."

 

Міна забороненого 120-го калібру обірвала життя 23-річного офіцера, що був прикладом для багатьох захисників України, про це написав Андрій Цаплієнко.

На Черкащині у загиблого захисника залишилася дружина та маленький 8-місячний син, які потребують допомоги. Про це повідомив журналіст 24 каналу Володимир Рунець.

1 лютого об 11.00 з капітаном попрощаються на Майдані Незалежності у Києві, а поховають його 2 лютого у рідній Умані. Початок відспівування об 11.00 у Православній церкві Київського патріархату, що неподалік колишнього маслозаводу, повідомляє у Фейсбуці волонтер Ян Осока.